Предают только друзья. Враги лишают надежды.  

(Августо Кури, психиатр, писатель. «Покупатели мечты»)

  Если тебе когда-нибудь захочется найти такого человека, который

сможет одолеть любую, даже самую тяжелую беду, и сделать тебя счастливым,

 когда этого не может больше никто другой, ты просто посмотри в зеркало и

скажи: "Привет!"   (Ричард Бах)

Будто предупреждение было: 17 декабря 2004 года я споткнулся. упал и сломал кисть руки. Поставили мне гипс.

А 21 декабря меня сбила машина. Днем в 12 часлв, когда я вышел из трамвая.

И вот лежу я весь в гипсе в больнице.Ходить не могу. Совсем плохо мне.

25 декабря мне сообщают - умер мой самый близкий друг - Кондратьев Вовик (Владимир Ильич). Собрался ехать на работу. сел в машину и умер.Причина смерти неизвестна.

На следующий день в час ночи было то  жуткое цунами. в Индийском океане, от которого погибло очень многолюдей.

Возможно. что перед ним в течение нескольких дней что-то происходило в природе. что послужило причиной того. что произощло со мной и с моим другом.

Думаю. могло получиться так. что мы бы умерли оба в эти дни. Позвонили бы мне. чтобы сообщить о его смерти, я меня уже и нет на этом свете. Но я выжыл. Что это? Сбой в "программе".которая управляет нашей судьбой или что-то в природе?

С тех пор 21 декабря я отмечаю как второй свой день рожденя. А 25-ого поминаю своего друга.Так его жаль - всего-то 51 год ему был.

Вмдел мельком его за 10 дней до смерти: огромный. цветуший. ни одной морщинки на лице, никогда не болел, не то что я. И тут я подумал: сто лет жить будет! А вышло, что ему жить 10 дней оставалось. А мне-то, возможно, шесть! Но я проскочил мимо смерти.

Вот посмотрел фотографию. где мы с ним совсем молодые. Качество плохое. но она мне нравится (можно увидеть в моем фотоальбоме).

Що ж за любий друг це такий, як до цього запеклого активіста помаранчевого майдану не дотягнулись загребущі руки зеків? Як йому вдається так успішно вести бізнес в умовах тотального контролю та пограбування бізнесу овочевими структурами, коли на кожен крок нюворишам дає дозвіл голова овочевого ПРитону? Як цьому талановитому палкому опозиціонеру, з палким опозиційним каналом, з палким родоводом, вдається так палко розвивати свій бізнес, можливо палка опозицію до БЮТ за часів любих друзів дає зараз свої переваги, можливо він тоді вже бачив та працював на голубу перспективу України. Якщо зараз озирнутись в той час то правий був попрошенко звичайно, бізнес у нього зараз "шепче" та й любі друзі всі шоколаді. Добре все прорахував стратег попрошенко, на виборах при перемозі ЮВТ помаранчевий авторитет кума не дав б потоптати бізнес, а при виграші овочів маємо те що маємо. Ох питань як завжди більше чим відповідей на поверхні, будемо сподіватись час зможе дати відповіді на ці складні питання, а нам залишається тільки здогадуватись. 

Доживемо та не з овочіємо то побачимо як говориться.

Попрошенко установил контроль над еще одним заводом

http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?poroshenko_ustanovil_kontrol_nad_eshhe_odnim_zavodom&objectId=152156 

Петр Попрошенко ждет трамвая

http://kommersant.ua/doc/1839389 

Попрошенко продав Криму шкільні автобуси дорожче, ніж Тобачнику

http://www.epravda.com.ua/news/2011/11/2/304115/view_print/ 

* Був головою бюджетного комітету за часів Кучми - називали голубим злодійком. На початку 2000 року залишив СДПУ(О) і створив власну фракцію „Солідарність”, а згодом — партію «Солідарність». Остання восени того ж таки року увійшла до Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України» (згодом — Партія регіонів). Порошенко став співголовою утвореної партії, у березні 2001 року — заступником голови. Через півроку Порошенко залишив лави партії через принципову розбіжність поглядів. У грудні 2001 року партія «Солідарність» увійшла до виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», а Порошенко став керівником виборчого штабу блоку. Після парламентських виборів 2002 року опозиційний блок Віктора Ющенка «Наша Україна» вперше одержав понад 25% голосів виборців. Це з Вікі..

** Дякую добавлю до теми, людська память має погану звичку забувати Я памятаю як Свобода бігала по міліонерах й пропонувала поділитись, попрошенко вскипів (на відміну від ахмеда, пінчурка ...), він навіть не розуміє, що вкрав свої статки у людей, якось знайду це відео, дуже показове.

Багато говорять про дружбу.
Намагаються товаришувати, дружити навіть в Інтернеті, спілкуючись інколи та лише віртуально… або лише за допомогою мобільного
  Але періодично виникають непорозуміння, взаємні образи…

  Хтось не встиг (чи не захотів) десь щось дописати,
Хтось не встиг когось вчасно поздоровити,
а хтось і не збирався це робити,
хтось додає у друзі лише з якихось фінансових чи бізнесових
причин
для когось друзі – це для відпочинку
 хтось сприймає не схожі на власні уподобання друзів,
а хтось вимагає від друзів, щоб виявляли лише схожі смаки,
хтось намагається підтримати друзів завжди, як тільки помічає таку необхідність,
а хтось вимагає підтримки лише для себе…
хтось когось додає у друзі, а когось прибирає…

А тому пропоную всім відвідувачам і зареєстрованим висловитися щодо

Для мене друг (подруга) – це… <?>

йому 50. Він залишився в чужій квартирі з чужою донькою. Сьогодні поховав дружину.

...плакав, дуже переживав, аж дах зносило, це видно було з його рухів.., з того, як він поводився, але нічого такого, за що близьким було б ніяково. Всі розуміли, що то був сенс його життя.

Він цілував її холодне лице, закриваючись руками від інших.

Я недавно з ним познайомився, але відразу-ж заслужив мою повагу до нього через свою людяність. Так, людяність, її часто (думаєш) багатьом не вистачає.

Кілька днів тому, ми з ним спілкувались на його дачі (він пригощав мене виноградом "Подарунок Запоріжжю"). Каже: "я не знаю, може завтра, а може вже вмерла..." і запихається виноградом так, неначе він допомагає жить..

Після поховання я зустрів по дорозі свого сусіда, котрий катав на маленькому велисопеді свого ще меншого внука. Я посміхнувся і зрозумів багато-чого. Комусь важко, у когось, здається, безвихідь, але жити треба для когось. І любить потрібно, як мінімум, когось. І випромінювать треба любов. Певна річ, є і уйобки, котрих нє пєрєдєлать, але всі ми, як то кажуть, одним миром мазані. То давайте хоч про людяність не забувать. Кста, хто побачив тут хоч краплину пафоса... ...мені вас шкода!

Интерееееееесно.....с Крыма привезли вино. Стоит у нас на кухне -дожидается своего звёздного часа. 

Себе не купили ничего - т.е. то,что купили, по идее как, домой выпили, пока ехали. 

И вот сегодня подходит он к бутылочкам и гвоорит: " Ну что -то оно долго стоит, я выберу,что повкуснее и выпью....О,вот что это? "Старый нектар"? Да, помню - вкусно - с него и начну"

НАХАЛ! Посмотрите на него.Я не могу вырваться в подругам,чтобы посидеть,потрындеть. погалдеть, покричать да вина попить, а он видите ли хочет лишить их моего подарка. 

Хай пьёт свой портвейн!!!!!!!!!!!!! 

-Кто такой?- сурово спросил ангел на входе.
Человек коротко охарактеризовал себя в сочных и емких выражениях.
-Угу, есть такой,- ангел поставил галочку в ведомости.- А это..?
-Гаф!- сказала собака.
-Это со мной,- объяснил человек.
-Людей с собаками мы не пропускаем,- сообщил ангел.
-Это почему же? Оттого, что у них нет души?
-Душа есть у всего живого,- нравоучительно заметил ангел.- У неживого тоже, но об этом тебе еще рано знать.
-Ну так в чем проблема?
-В тебе.
-Во мне?!
-Ну да. Ты же человек, у тебя душа бессмертная. А рай - царство смерти.
-Я не понимаю...
-А тут и понимать нечего.
Ангел распахнул ворота рая, где благоухали цветы, порхали бабочки, бродили звери, волк спал в обнимку с ягненком...
-Иди давай,- он подтолкнул собаку внутрь.
-А тебе - туда!- с этими словами ангел ухватил человека за шиворот и метким пинком отправил обратно на землю.- Возрождайся, бессмертный.

По длинной, дикой, утомительной дороге шел человек с собакой. Шел он себе шел, устал, собака тоже устала. Вдруг перед ним - оазис! Прекрасные ворота, за оградой - музыка, цветы, журчание ручья, словом, отдых. "Что это такое?" - спросил путешественник у привратника. "Это рай, ты уже умер, и теперь можешь войти и отдохнуть по-настоящему". "А есть там вода?" - "Сколько угодно: чистые фонтаны, прохладные бассейны..." "А поесть дадут?" - "Все, что захочешь". "Но со мной собака". - "Сожалею сэр, с собаками нельзя. Ее придется оставить здесь". И путешественник пошел мимо. Через некоторое время дорога привела его на ферму. У ворот тоже сидел привратник. "Я хочу пить" - попросил путешественник. "Заходи, во дворе есть колодец" "А моя собака?" - "Возле колодца увидишь поилку". "А поесть?" - "Могу угостить тебя ужином". "А собаке?" - "Найдется косточка". "А что это за место?" - "Это рай". "Как так? Привратник у дворца неподалеку сказал мне, что рай - там". - "Врет он все. Там ад".

"Как же вы, в раю, это терпите?" - "Это нам очень полезно. До рая доходят только те, кто не бросают своих друзей".

с просторов инета@