Про найдавнішу українську календарну одиницю та місячний календа
- 09.12.11, 07:39
З книги Г.Лозко “Українське народознавство” - “Світанкові роси”
На українських землях за Трипільської доби існував 7-денний тиждень,
який був поширений серед усіх пелазгів аж до Малої Азії, а також у
єгипетських жерців.
Щоправда, деякі народи (греки, римляни)
робили спроби впровадження 5-ти, 6-ти, 8-ми, 10-ти, і навіть 20-денного
тижня, але зрештою вони повернулися до природного 7-денного тижня.
За сім днів відбувається збільшення фази місяця від тоненького серпа
(Молодика) до першої чверті; ше за сім днів — від першої чверті до
повного місяця (Повні); ще за сім - зменшення до останньої чверті; і,
нарешті, ще за сім днів місяць "старіє" зовсім. Цей видимий для людини
процес відбувається за 28 діб, хоча астрономічно повна зміна фаз місяця
завершується за 29,53 доби.
Семиденний тиждень добре узгоджується із психофізичними ритмами
людського організму. Відомо, що магнітні поля Сонця, Місяця, Землі, як і
інших планет, змінюються залежно від їхнього положення у просторі. А
зміна магнітного поля одного тіла завжди викликає зміну магнітного поля
самого середовища. Тому спостерігаються зміни в життєдіяльності людей,
тварин, рослин: змінюється самопочуття, настрій, активність,
підвищується чи знижується тиск тощо.
Тиждень на стародавніх малюнках зображали у вигляді семипроменевої
зірки. Число сім стало священним: 7 кольорів веселки, 7 чудес світу, 7
нот, 7 струн на лірі Орфея.
Пелазги помітили, що на небосхилі, крім нерухомих сузір'їв, є 7
зірок, які рухаються ("блукають") по небу. Ці зірки обожнювалися, бо
кожна з них керує своєю годиною.
Першій годині неділі покровительствує Сонце.
Далі на кожну годину дня впливають планети в такому порядку:
2 год. — Венера,
3 год. — Меркурій,
4 год. — Місяць,
5 год. — Сатурн,
6 год. — Юпітер,
7 год. — Марс.
Далі повторюється в тому ж порядку:
8 год. — Сонце,
9 год. — Венера і т.д.
Доба неділі закінчується годиною Меркурія (24 год.).
Отже, понеділок починається годиною Місяця, тому він присвячений Місяцю. Так кожен день отримав свого покровителя-охоронця.
Розглянемо ж дні тижня з їхніми планетами-охоронцями, як їх уявляли наші Предки.
Неділя перебуває під знаком Сонця. Як писав Олександр
Потебня, Богиня Неділя була шанованою в українців, її уявляли в образі
дівчини-красуні з довгим золотавим волоссям — це Сонячна панна, донька
Святої П'ятниці (або Богині Роду — Баби Яги). Вірили, що людина, яка
народилася в неділю, буде щаслива, гарна, здорова. Волхви могли, знаючи
точно годину народження дитини, передбачити її вдачу, пророкувати її
майбутнє.
Головними Богами неділі завжди вважались Дажбог, знаком якого є сонячне колесо, і Сварог, знаком якого є Сварга.
Ці символи знаходимо серед найстародавніших орнаментів пелазгів,
трипільців, троянців, скіфів. Сварга (санскритське svarga) означає
"найвище небо Богів", "той, хто рухає небо". У Сварзі знаходиться Рай —
Луки Сварожі.
Понеділок присвячений Місяцю, який розпочинає цей день.
Місяця уявляли світловолосим юнаком, струнким, блідолицим. Оскільки
місяць час від часу змінює свій вигляд, він вважається непостійним і
тому починати щось важливе у понеділок не наважувалися, бо буде невдача.
Досі існують такі приказки, як: "Понеділок - важкий день", "У понеділок
роботи не починай і в дорогу не вирушай". Понеділок - це чоловічий
день. Однак, за Звичаєвим правом, жінки мали звичай "понеділкування" —
звільнення від важких домашніх робіт і навіть подружніх обов'язків.
Християнство ж остаточно ліквідувало цей залишок матріархату, приписавши жінкам у цей день постувати.
Головним Богом понеділка, можливо, був Хорс.
Вівторок. Планета-охоронець — Марс (Apec). Вівторок в
українців завжди вважався легким днем, щасливим. Назву свою отримав від
"вторий" — другий день тижня. Це також чоловічин день. Праукраїнська
назва планети Apec, або Арей, — захисник воїнів.
Головним Богом вівторка вважається Симаргл.
Середа, або, як казані в давнину, "третійник" знаходиться у
середині тижня. Їй покровіітельствує Меркурій (Єремис), який вважався
посланцем Богів, захисником мандрівників, торгівлі, мистецтва тощо. За
давньоукраїнськими звичаями, цей день присвячувався Богині Дані. Це
жіночий день. Можна робити все на городі, в хаті: прати, ткати, шити.
Головним Богом середи вважається Велес.
Четвер розпочинається годиною Юпітера — найбільшої планети
Сонячної системи. У всіх слов'ян це був день Перуна — він найголовніший
Бог четверга. Саме в четвер йому приносили жертви біля священних дубів;
мужчини-воїни просили охоронити в бою, дати силу, відвагу, чоловічу
снагу. Назва дня від "четвертий".
У цей день також можна робити все і навіть застерігати від безділля
або надмірних веселощів: "Хто в четвер скаче, той у п'ятницю плаче". Але
всі четверги, починаючи від Чистого четверга (перед Великоднем),
вважалися несприятливими для виїзду в дорогу або для початку якогось
діла, жінки не робили зачинок для прядіння чи ткацтва, це краще робити в
жіночі дні. Не можна у будь-який четвер виварювати білизну, виймати
сажу з печі. Зате останній четвер місяця сприятливий для лікування
дітей, особливо від переполоху.
П'ятниця названа від "п'ятий", їй покровительствє Венера
(Афродіта). Це цілком жіночий день. У слов'ян він пов'язаний з Мокошею
(в християнстві її заступила Свята П'ятниця), яку надзвичайно шанують
українці, бо вона є покровителькою шлюбу, Богинею Роду, хранителькою
домашнього вогнища.
П'ятницю уявляють літньою жінкою з вінком на голові. Її зображення
здавна чіпляли біля криниці. Кожна п'ятниця є поминальним днем - саме в
цей день тижня згадують своїх покійних родичів. Тому в п'ятницю не можна
працювати голкою, ножицями, веретеном, щоб не проколоти душі померлих.
Богині П'ятниці в сиву давнину передувала Баба Яга. Проте за останні
кілька століть її образ набув негативного чи навіть дещо страшного
вигляду, хоча в усіх казках вона завжди допомагала героєві, котрий
виявився сміливим і проявив свою кмітливість. За дослідженнями
Олександра Потебні та інших фольклористів, Баба Яга є родоначальницею,
Предкинею - саме такою вона під різними іменами шанувалася і це в
трипільців, скіфів, слов'ян.
Субота - жіночий день. Її захисником є Сатурн, або Кронос,
який вважається Богом Часу, охоронцем посівів, плодючості. Покровителями
суботи і часу загалом у слов'ян вважаються Числобог і Стрибог.
Дослідники погоджуються, що назва цього дня походить від
старослов'янського "со+битіє". тобто "буття (моління) разом", оскільки в
цей день наші Предки вирушали до своїх святинь, щоб поспілкуватися з
іншими людьми та з Богами.
Тиждень у церковнослов'янській мові називався сідмицею, так вій зветься і нині в церковних календарях.
Назви днів тижня за їхніми порядковими числами збереглися у всіх
слов'янських народів. Назва неділя, що означає неробочий день, також
збереглася у всіх слов'ян, крім росіян, які неділею називають увесь
семиденний тиждень, а воскресеньем (за аналогією до християнської Пасхи
воскресіння Ісуса) називають кожну неділю року (тобто 52 дні на рік).
Кожному дню тижня відповідає свій колір. На жаль, у різних джерелах немає одностайності щодо кольорової гами тижня.
Подаємо найпопулярніші в Україні:
неділя — золотий, жовтогарячий;
понеділок — срібпо-зеленавий, світло-фіолетовий:
вівторок - малиновий;
середа -синій;
четвер - темно-червоний, багряний;
п'ятниця світло-жовтий;
субота — зелений, темно-фіолетовий.
Цю символіку кольорів використовувані щодня, оскільки вона несе
відповідну до дня тижня енергетику. Але різнобій у визначенні цих
кольорів пояснюється неоднаковим сприйняттям кольору різними людьми.
МІСЯЧНИЙ КАЛЕНДАР
Поділ року на місяці зафіксований археологічними знахідками в
Україні: ритуальні чаші II—IV ст.. наприклад, у с. Ленесівка Волинської
обл., календар полян
у с. Ромашки Київської обл. Більшість стародавніх календарів
зображалися навколо глиняних глечиків у вигляді своєрідних орнаментів із
12 прямокутних рамок, що мають різні малюнки, які означають ті чи інші
сезонні роботи або фази місяця. Так, наприклад, на одній скіфській чарці
зображено 12 півмісяців у різних фазах. Найбільше календарів знайдено
при розкопках поселень Черняхівської культури.
Одвічною проблемою будь-якого календаря є те, що число діб в
астрономічному календарі не ціле, а дробове. Місяць складається з
29,53059 доби. Помноживши це число на 12 місяців, отримаємо 354,36706
доби за рік. Але ж астрономічний рік має 365 днів. Куди ж подіти цю
різницю? Відомо, шо певний час в Україні існували 13-місячні роки, які
чергувалися з 12-місячними.
У 13-місячному році праукраїнців був ще знак Змієносця, в який Сонце
входить 30 листопала і виходить 18 грудня, а далі перебуває у сузір'ї
Стрільця.
Слід зауважити, що сучасний поділ екліптики на 12 знаків є досить
умовним: кожному місяцю відведено 30'' річного кола. Хоча межі впливу
кожного сузір'я зовсім не однакові: наприклад, Скорпіон має найменший
час впливу (8 днів), а Діва - найбільший (44 дні). Крім того, частина
сузір'я Скорпіона розміщена майже паралельно сузір'ю Змієносця. Чи не
тому серед людей, народжених під сузір'ям Скорпіона, існує найбільша
різноманітність типів і характерів: від жорстоких, хижих до вразливих і
беззахисних або закомплексованих осіб, які нібито самі себе "жалять
своєю ж отрутою".
Поділ року на тринадцять місяців існував, крім слов'ян, і в інших
народів. Кількість днів у місяці залежала від зовнішніх природних ознак,
найчастіше від фази місяця. Кожен місяць починався з Молодика, тому
нині не завжди сучасні числа відповідають тому розташуванню небесних
світил, яким керувалися в давнину.
Тринадцятимісячні роки дуже лякали християнську церкву, тому
язичницький трінаднятимісячніїй рік, як і взагалі число тринадцять,
вважали "чортовою дюжиною". Однак ще в 1036 р. диякон Кирик написав
працю під назвою "Учення, ним же відати чоловіку число всіх літ", де
пояснював, звідки береться тринадцятий місяць: "Хай буде відомо, що в
одному літі книжних місяців 12 і небесних лун ісходить 12, а в кожному
літі лишається 11 днів, і з тих днів на четверте літо припадає луна
тринадцята".
Час перебування Сонця в зодіакальних сузір'ях не відповідає
прийнятому в астрології поділу року на 12 рівних місяців, тому поруч з
українськими народними назвами Зодіаку подаємо також астрономічні
періоди перебування Сонця у цих сузір'ях.
Овен — українські народні назви Apec, Варан, Скоп: 18 квітня 14 травня (26 днів).
Тілець - Бик, Тур, Волос, Волосожар, Стожари, Квочка, Квочка з курчатами, Курочка, Баби, Баби-звізди: 14 травня - 21 червня (38 днів).
Близнюки - Рожаниці, Близнята: 21 червня - 20 липня (29 днів)
Рак - Рак: 20 липня - 11 серпня (22 дні).
Лев - Лев: 11 серпня - 17 вересня (37 днів).
Діва - Діва, Панна, Діва-Лілея, Крилата Діва: 17 вересня - 30 жовтня (44 дні).
Терези - Ваги, Волопас, Дівка воду несе: 31 жовтня - 22 листопада (23 дні).
Скорпіон - Скорпіон, Ведмідь, Ведмелюк, Змієносець: 22 листопада — 30 листопада (8 днів).
Змієносець (13-й знак) - Змія, Змієносець, Скорпіон: 30 листопада — 18 грудня (18 днів).
Стрілець - Стрибог. Стрілець, Перун: 18 грудня — 19 січня (32 дні).
Козеріг — Коза, Пан, Хрест: 19 січня — 16 лютого (27 днів).
Водолій — Мокоша, Водник, Водяник: 16 лютого — 12 березня (24 дні).
Риба - Риба, Рибала: 12 березня — 18 квітня (37 днів).
Кожен місяць за язичницької доби мав знак головного Бога цього періоду:
березень - Лада,
квітень — Ярило,
травень — Дажбог,
червень — Купайло,
липень - Перун,
серпень — Боги Спаси,
вересень — Світовид,
жовтень — Мокоша (Мати Слава),
листопад — Доля (Ясна),
грудень - Сварог (Род),
січень — Дана,
лютий — Велес.
Хоча ми не завжди можемо дослідити й точно визначити час настання
цих періодів, проте мусимо зберегти все, що тільки можливо: стародавні
назви знаків Зодії, сузір'їв та окремих планет. Наші Пращури,
користуючись давніми календарями, пов'язували виконання тих чи інших
господарських робіт, вживання конкретних ліків із певними знаками
Зодіаку. Тому стародавні назви допоможуть із часом зрозуміти стародавні
календарі іі пов'язані з ними справи.
У кожній місцевості, вірогідно, існували свої народні назви Зодії.
Зодіак у житті стародавніх мешканців нашої землі займав значно більші
місця, ніж це вважалося досі. Адже археологи підтверджують це знахідками
із "ображенням різних знаків Зодії".
Наша Україна успадкувала від індоєвропейської цивілізації знак Бика (Тільця).
Чи не тому саме в цього знаку збереглося найбільше назв, даних сузір'ю
нашим народом. Це сузір'я (астрономічна назва — Плеяди) складається із
семи зірок, згуртованих так, неначе курчата навколо квочки, —звідси
народна назва Квочка, Курочка, Квочка з курчатами. Назва Баби, або
Баби-звізди відповідає розумінню Плеяд як групи жінок, яке відоме в
багатьох інших народів світу. Змієносець в народі нині змішується зі
Скорпіоном.
Чимало можуть розказати нам назви знаків Зодіаку та пов'язані з ними
назви понять, що стосуються нашої історії й культури. Ось, приміром,
Іоаникій Галятовський у XVII ст. записав переказ про походження назви
козаків: "Козаки названи суть от Козорожца, бо Козорожець єсть знак в Зодіяку небесном".
В усіх слов'янських народів, крім росіян, збереглися і до сьогодні прадавні назви місяців. Росіяни ж запозичили їх у римлян.
Розглянемо деякі назви місяців, котрі існували в різних куточках України, а почнемо з весни — давнього початку нового літа (року).
Березень. Інші назви: березоль, березозорь, сочень, соковик,
протальник, "з гір потоки", заграйярочки, капельник. У слов'ян
переважають назви цього місяця від слова береза. Біла береза в цей час
уже дає сік. Михайло Максимович записав назву цього місяця як
"місяць-чернець" і пояснив, що в народі вважають таким тільки той
місяць, який народжується і сходить у Великий піст. Проте таке пояснення
нас не зовсім задовольняє. Існує приказка: "Як буде місяць-чернець, то
буде й світу кінець". Значення її значно глибше — народ вклав у цей
вислів стародавні астрономічні знання, пов'язані з сонячним затемненням,
коли Місяць, закриваючи Сонце, стає чорним.
Астрономи підтверджують вірогідність глобальних природних
катаклізмів саме в момент збігу весняного рівнодення і затемнення Сонця.
Такі збіги відбуваються кожні: 532,1 596,7 980,9 576 років. Причому
найбільші природні катастрофи відбуваються саме в 7980-річні й
9576-річні періоди: таким був катаклізм межі палеоліту й мезоліту.
На думку Миколи Чмихова, Зодіак виник як спосіб виживання людства:
уміння розрахувати й передбачити час настання стихійного лиха вселяє
віру в можливість такого виживання. Глобальні катастрофи найчастіше
відбуваються тоді, коли найбільше порушується екологічна рівновага в
природі. Проте після кожного космічного катаклізму людство вступає в
нову епоху свого відродження, встановлюється природна рівновага,
збагачується знання людства на новому, іншому ступені розвитку.
Квітень. Інші назви: цвітень, краснець, снігогін,
дзюрчальник, водолій, лукавець. Як бачимо, всі назви виникли завдяки
спостережливості наших Пращурів, їхній любові до природи. Квітень — це
пробудження лісів, гаїв, цвітіння садків, яким поклонялися українці.
Травень. Майже у всіх слов'ян цей місяць названий від
"трави". Але існують і деякі інші назви: май, травник, пісенник,
місяць-громовик тощо. У деяких районах Росії він ще має назву мур (від
"мурава" — трава). В українців є й назва май, проте вона не латинського
походження, як у росіян, а давньослов'янськрго: "май" означає зелень,
буяння дерев, трав, квітів. Римляни ж запозичили цю назву в аборигенів
завойованої країни — нащадків пелазгів та етрусків, і так само, як і
вони, вшановували Богиню Maйю. На честь Maiї, яка вважалася матір'ю
природи, влаштовували свята іі інші нащадки аріїв — індійці. Отже, це
одна з найдавніших традицій і назв.
Червень. Має назви: кресник, червець, ізок, гнилець.
"Кресник" означає літній сонцеворот. Походить це слово від "кресати"
вогонь, тобто запалювати купальське вогнище, іноді мовознавці пояснюють
назву червень від назви личинки з якої в минулому виготовляли червону
фарбу. Але більш переконливими і правдоподібними є пояснення назви від
червоний: час достигання ягід, плодів, квітів, які в ней час червоніють.
Липень. Інші назви: липець, сінокіс, косень, грозовик, іллюх
(від юдейського пророка Іллі, якого адаптувало християнство). Народна ж
назва прозора — в цей час цвіте липа, збирають липовий цвіт, який є
цілющими ліками від застуди та інших хвороб. Інші назви походять від
назв літніх робіт та погодних явиш.
Серпень. Майже у всіх слов'ян назви нього місяця пов'язані зі
жнивами, серпами (у білорусів — "жнивень"). Інші народні українські
назви: копень, гедзень, хлібочол, жнивець, спасівець. у росіян його
називають "прибериха-припасиха", що також зрозуміле як збирання запасів
на зиму.
Вересень. Означає "вересовий місяць", тобто час збирання
вересового меду та винограду. Інші давньоукраїнські назви: сівень,
вереснець, ревун, "бабине літо* (від давнього свята).
Жовтень. Місяць жовтого листя. Інші назви: падзерник,
костричник, весільник, зазимник. у цей час починали м'яти льон, коноплі,
справляти весілля.
Листопад. Прозора загальнослов'янська назва, пов'язана з
опаданиям листя із дерев. Називають його ще падолистом, напівзимником.
Назва листопада "братчин", вірогідно, пов'язана з язичницькими
братчинами, які присвячувалися мисливським святам.
Грудень. Названий від мерзлих грудок землі, що іноді серед
дослідників викликає сумнів. Проте в літописі знаходимо пояснення: "...
поидоша на коліхъ, а по грудну пути, бі бо тогда місяцъ грудень"". Інші
назви місяця: хмурень, мочавець, солоноворот, андріець (від
християнського апостола Андрія). У цьому місяці сонце "повертає па
літо", тобто дні починають збільшуватися.
Січень. Інші його назви: тріскун, сніговик, льодовик,
просинець. Остання назва за деякими версіями означає "просити в Богів
добра", бо в цей час випадають різдвяні свята. Однак це не відповіла*
дійсності, оскільки у січні різдвяні свята стали відзначали лише в ХХ
сл.
Лютий. Названий так через люті морози, лютих вовків, які в
цей час найбільше голодують. Інші народні назви: крутень, зимобор,
бокогрій, криводоріг, громник. Остання назва походить від свята
Стрітення (Громниця), коли, за народними повір'ями, Зима зустрічається з
Весною.
Отже, як бачимо, усі назви місяців вказують на одвічний зв'язок українців із природою, сезонною працею хліборобів.
який був поширений серед усіх пелазгів аж до Малої Азії, а також у
єгипетських жерців.
Щоправда, деякі народи (греки, римляни)
робили спроби впровадження 5-ти, 6-ти, 8-ми, 10-ти, і навіть 20-денного
тижня, але зрештою вони повернулися до природного 7-денного тижня.
За сім днів відбувається збільшення фази місяця від тоненького серпа
(Молодика) до першої чверті; ше за сім днів — від першої чверті до
повного місяця (Повні); ще за сім - зменшення до останньої чверті; і,
нарешті, ще за сім днів місяць "старіє" зовсім. Цей видимий для людини
процес відбувається за 28 діб, хоча астрономічно повна зміна фаз місяця
завершується за 29,53 доби.
Семиденний тиждень добре узгоджується із психофізичними ритмами
людського організму. Відомо, що магнітні поля Сонця, Місяця, Землі, як і
інших планет, змінюються залежно від їхнього положення у просторі. А
зміна магнітного поля одного тіла завжди викликає зміну магнітного поля
самого середовища. Тому спостерігаються зміни в життєдіяльності людей,
тварин, рослин: змінюється самопочуття, настрій, активність,
підвищується чи знижується тиск тощо.
Тиждень на стародавніх малюнках зображали у вигляді семипроменевої
зірки. Число сім стало священним: 7 кольорів веселки, 7 чудес світу, 7
нот, 7 струн на лірі Орфея.
Пелазги помітили, що на небосхилі, крім нерухомих сузір'їв, є 7
зірок, які рухаються ("блукають") по небу. Ці зірки обожнювалися, бо
кожна з них керує своєю годиною.
Першій годині неділі покровительствує Сонце.
Далі на кожну годину дня впливають планети в такому порядку:
2 год. — Венера,
3 год. — Меркурій,
4 год. — Місяць,
5 год. — Сатурн,
6 год. — Юпітер,
7 год. — Марс.
Далі повторюється в тому ж порядку:
8 год. — Сонце,
9 год. — Венера і т.д.
Доба неділі закінчується годиною Меркурія (24 год.).
Отже, понеділок починається годиною Місяця, тому він присвячений Місяцю. Так кожен день отримав свого покровителя-охоронця.
Розглянемо ж дні тижня з їхніми планетами-охоронцями, як їх уявляли наші Предки.
Неділя перебуває під знаком Сонця. Як писав Олександр
Потебня, Богиня Неділя була шанованою в українців, її уявляли в образі
дівчини-красуні з довгим золотавим волоссям — це Сонячна панна, донька
Святої П'ятниці (або Богині Роду — Баби Яги). Вірили, що людина, яка
народилася в неділю, буде щаслива, гарна, здорова. Волхви могли, знаючи
точно годину народження дитини, передбачити її вдачу, пророкувати її
майбутнє.
Головними Богами неділі завжди вважались Дажбог, знаком якого є сонячне колесо, і Сварог, знаком якого є Сварга.
Ці символи знаходимо серед найстародавніших орнаментів пелазгів,
трипільців, троянців, скіфів. Сварга (санскритське svarga) означає
"найвище небо Богів", "той, хто рухає небо". У Сварзі знаходиться Рай —
Луки Сварожі.
Понеділок присвячений Місяцю, який розпочинає цей день.
Місяця уявляли світловолосим юнаком, струнким, блідолицим. Оскільки
місяць час від часу змінює свій вигляд, він вважається непостійним і
тому починати щось важливе у понеділок не наважувалися, бо буде невдача.
Досі існують такі приказки, як: "Понеділок - важкий день", "У понеділок
роботи не починай і в дорогу не вирушай". Понеділок - це чоловічий
день. Однак, за Звичаєвим правом, жінки мали звичай "понеділкування" —
звільнення від важких домашніх робіт і навіть подружніх обов'язків.
Християнство ж остаточно ліквідувало цей залишок матріархату, приписавши жінкам у цей день постувати.
Головним Богом понеділка, можливо, був Хорс.
Вівторок. Планета-охоронець — Марс (Apec). Вівторок в
українців завжди вважався легким днем, щасливим. Назву свою отримав від
"вторий" — другий день тижня. Це також чоловічин день. Праукраїнська
назва планети Apec, або Арей, — захисник воїнів.
Головним Богом вівторка вважається Симаргл.
Середа, або, як казані в давнину, "третійник" знаходиться у
середині тижня. Їй покровіітельствує Меркурій (Єремис), який вважався
посланцем Богів, захисником мандрівників, торгівлі, мистецтва тощо. За
давньоукраїнськими звичаями, цей день присвячувався Богині Дані. Це
жіночий день. Можна робити все на городі, в хаті: прати, ткати, шити.
Головним Богом середи вважається Велес.
Четвер розпочинається годиною Юпітера — найбільшої планети
Сонячної системи. У всіх слов'ян це був день Перуна — він найголовніший
Бог четверга. Саме в четвер йому приносили жертви біля священних дубів;
мужчини-воїни просили охоронити в бою, дати силу, відвагу, чоловічу
снагу. Назва дня від "четвертий".
У цей день також можна робити все і навіть застерігати від безділля
або надмірних веселощів: "Хто в четвер скаче, той у п'ятницю плаче". Але
всі четверги, починаючи від Чистого четверга (перед Великоднем),
вважалися несприятливими для виїзду в дорогу або для початку якогось
діла, жінки не робили зачинок для прядіння чи ткацтва, це краще робити в
жіночі дні. Не можна у будь-який четвер виварювати білизну, виймати
сажу з печі. Зате останній четвер місяця сприятливий для лікування
дітей, особливо від переполоху.
П'ятниця названа від "п'ятий", їй покровительствє Венера
(Афродіта). Це цілком жіночий день. У слов'ян він пов'язаний з Мокошею
(в християнстві її заступила Свята П'ятниця), яку надзвичайно шанують
українці, бо вона є покровителькою шлюбу, Богинею Роду, хранителькою
домашнього вогнища.
П'ятницю уявляють літньою жінкою з вінком на голові. Її зображення
здавна чіпляли біля криниці. Кожна п'ятниця є поминальним днем - саме в
цей день тижня згадують своїх покійних родичів. Тому в п'ятницю не можна
працювати голкою, ножицями, веретеном, щоб не проколоти душі померлих.
Богині П'ятниці в сиву давнину передувала Баба Яга. Проте за останні
кілька століть її образ набув негативного чи навіть дещо страшного
вигляду, хоча в усіх казках вона завжди допомагала героєві, котрий
виявився сміливим і проявив свою кмітливість. За дослідженнями
Олександра Потебні та інших фольклористів, Баба Яга є родоначальницею,
Предкинею - саме такою вона під різними іменами шанувалася і це в
трипільців, скіфів, слов'ян.
Субота - жіночий день. Її захисником є Сатурн, або Кронос,
який вважається Богом Часу, охоронцем посівів, плодючості. Покровителями
суботи і часу загалом у слов'ян вважаються Числобог і Стрибог.
Дослідники погоджуються, що назва цього дня походить від
старослов'янського "со+битіє". тобто "буття (моління) разом", оскільки в
цей день наші Предки вирушали до своїх святинь, щоб поспілкуватися з
іншими людьми та з Богами.
Тиждень у церковнослов'янській мові називався сідмицею, так вій зветься і нині в церковних календарях.
Назви днів тижня за їхніми порядковими числами збереглися у всіх
слов'янських народів. Назва неділя, що означає неробочий день, також
збереглася у всіх слов'ян, крім росіян, які неділею називають увесь
семиденний тиждень, а воскресеньем (за аналогією до християнської Пасхи
воскресіння Ісуса) називають кожну неділю року (тобто 52 дні на рік).
Кожному дню тижня відповідає свій колір. На жаль, у різних джерелах немає одностайності щодо кольорової гами тижня.
Подаємо найпопулярніші в Україні:
неділя — золотий, жовтогарячий;
понеділок — срібпо-зеленавий, світло-фіолетовий:
вівторок - малиновий;
середа -синій;
четвер - темно-червоний, багряний;
п'ятниця світло-жовтий;
субота — зелений, темно-фіолетовий.
Цю символіку кольорів використовувані щодня, оскільки вона несе
відповідну до дня тижня енергетику. Але різнобій у визначенні цих
кольорів пояснюється неоднаковим сприйняттям кольору різними людьми.
Поділ року на місяці зафіксований археологічними знахідками в
Україні: ритуальні чаші II—IV ст.. наприклад, у с. Ленесівка Волинської
обл., календар полян
у с. Ромашки Київської обл. Більшість стародавніх календарів
зображалися навколо глиняних глечиків у вигляді своєрідних орнаментів із
12 прямокутних рамок, що мають різні малюнки, які означають ті чи інші
сезонні роботи або фази місяця. Так, наприклад, на одній скіфській чарці
зображено 12 півмісяців у різних фазах. Найбільше календарів знайдено
при розкопках поселень Черняхівської культури.
Одвічною проблемою будь-якого календаря є те, що число діб в
астрономічному календарі не ціле, а дробове. Місяць складається з
29,53059 доби. Помноживши це число на 12 місяців, отримаємо 354,36706
доби за рік. Але ж астрономічний рік має 365 днів. Куди ж подіти цю
різницю? Відомо, шо певний час в Україні існували 13-місячні роки, які
чергувалися з 12-місячними.
У 13-місячному році праукраїнців був ще знак Змієносця, в який Сонце
входить 30 листопала і виходить 18 грудня, а далі перебуває у сузір'ї
Стрільця.
Слід зауважити, що сучасний поділ екліптики на 12 знаків є досить
умовним: кожному місяцю відведено 30'' річного кола. Хоча межі впливу
кожного сузір'я зовсім не однакові: наприклад, Скорпіон має найменший
час впливу (8 днів), а Діва - найбільший (44 дні). Крім того, частина
сузір'я Скорпіона розміщена майже паралельно сузір'ю Змієносця. Чи не
тому серед людей, народжених під сузір'ям Скорпіона, існує найбільша
різноманітність типів і характерів: від жорстоких, хижих до вразливих і
беззахисних або закомплексованих осіб, які нібито самі себе "жалять
своєю ж отрутою".
Поділ року на тринадцять місяців існував, крім слов'ян, і в інших
народів. Кількість днів у місяці залежала від зовнішніх природних ознак,
найчастіше від фази місяця. Кожен місяць починався з Молодика, тому
нині не завжди сучасні числа відповідають тому розташуванню небесних
світил, яким керувалися в давнину.
Тринадцятимісячні роки дуже лякали християнську церкву, тому
язичницький трінаднятимісячніїй рік, як і взагалі число тринадцять,
вважали "чортовою дюжиною". Однак ще в 1036 р. диякон Кирик написав
працю під назвою "Учення, ним же відати чоловіку число всіх літ", де
пояснював, звідки береться тринадцятий місяць: "Хай буде відомо, що в
одному літі книжних місяців 12 і небесних лун ісходить 12, а в кожному
літі лишається 11 днів, і з тих днів на четверте літо припадає луна
тринадцята".
Час перебування Сонця в зодіакальних сузір'ях не відповідає
прийнятому в астрології поділу року на 12 рівних місяців, тому поруч з
українськими народними назвами Зодіаку подаємо також астрономічні
періоди перебування Сонця у цих сузір'ях.
Овен — українські народні назви Apec, Варан, Скоп: 18 квітня 14 травня (26 днів).
Тілець - Бик, Тур, Волос, Волосожар, Стожари, Квочка, Квочка з курчатами, Курочка, Баби, Баби-звізди: 14 травня - 21 червня (38 днів).
Близнюки - Рожаниці, Близнята: 21 червня - 20 липня (29 днів)
Рак - Рак: 20 липня - 11 серпня (22 дні).
Лев - Лев: 11 серпня - 17 вересня (37 днів).
Діва - Діва, Панна, Діва-Лілея, Крилата Діва: 17 вересня - 30 жовтня (44 дні).
Терези - Ваги, Волопас, Дівка воду несе: 31 жовтня - 22 листопада (23 дні).
Скорпіон - Скорпіон, Ведмідь, Ведмелюк, Змієносець: 22 листопада — 30 листопада (8 днів).
Змієносець (13-й знак) - Змія, Змієносець, Скорпіон: 30 листопада — 18 грудня (18 днів).
Стрілець - Стрибог. Стрілець, Перун: 18 грудня — 19 січня (32 дні).
Козеріг — Коза, Пан, Хрест: 19 січня — 16 лютого (27 днів).
Водолій — Мокоша, Водник, Водяник: 16 лютого — 12 березня (24 дні).
Риба - Риба, Рибала: 12 березня — 18 квітня (37 днів).
Кожен місяць за язичницької доби мав знак головного Бога цього періоду:
березень - Лада,
квітень — Ярило,
травень — Дажбог,
червень — Купайло,
липень - Перун,
серпень — Боги Спаси,
вересень — Світовид,
жовтень — Мокоша (Мати Слава),
листопад — Доля (Ясна),
грудень - Сварог (Род),
січень — Дана,
лютий — Велес.
Хоча ми не завжди можемо дослідити й точно визначити час настання
цих періодів, проте мусимо зберегти все, що тільки можливо: стародавні
назви знаків Зодії, сузір'їв та окремих планет. Наші Пращури,
користуючись давніми календарями, пов'язували виконання тих чи інших
господарських робіт, вживання конкретних ліків із певними знаками
Зодіаку. Тому стародавні назви допоможуть із часом зрозуміти стародавні
календарі іі пов'язані з ними справи.
У кожній місцевості, вірогідно, існували свої народні назви Зодії.
Зодіак у житті стародавніх мешканців нашої землі займав значно більші
місця, ніж це вважалося досі. Адже археологи підтверджують це знахідками
із "ображенням різних знаків Зодії".
Наша Україна успадкувала від індоєвропейської цивілізації знак Бика (Тільця).
Чи не тому саме в цього знаку збереглося найбільше назв, даних сузір'ю
нашим народом. Це сузір'я (астрономічна назва — Плеяди) складається із
семи зірок, згуртованих так, неначе курчата навколо квочки, —звідси
народна назва Квочка, Курочка, Квочка з курчатами. Назва Баби, або
Баби-звізди відповідає розумінню Плеяд як групи жінок, яке відоме в
багатьох інших народів світу. Змієносець в народі нині змішується зі
Скорпіоном.
Чимало можуть розказати нам назви знаків Зодіаку та пов'язані з ними
назви понять, що стосуються нашої історії й культури. Ось, приміром,
Іоаникій Галятовський у XVII ст. записав переказ про походження назви
козаків: "Козаки названи суть от Козорожца, бо Козорожець єсть знак в Зодіяку небесном".
В усіх слов'янських народів, крім росіян, збереглися і до сьогодні прадавні назви місяців. Росіяни ж запозичили їх у римлян.
Розглянемо деякі назви місяців, котрі існували в різних куточках України, а почнемо з весни — давнього початку нового літа (року).
Березень. Інші назви: березоль, березозорь, сочень, соковик,
протальник, "з гір потоки", заграйярочки, капельник. У слов'ян
переважають назви цього місяця від слова береза. Біла береза в цей час
уже дає сік. Михайло Максимович записав назву цього місяця як
"місяць-чернець" і пояснив, що в народі вважають таким тільки той
місяць, який народжується і сходить у Великий піст. Проте таке пояснення
нас не зовсім задовольняє. Існує приказка: "Як буде місяць-чернець, то
буде й світу кінець". Значення її значно глибше — народ вклав у цей
вислів стародавні астрономічні знання, пов'язані з сонячним затемненням,
коли Місяць, закриваючи Сонце, стає чорним.
Астрономи підтверджують вірогідність глобальних природних
катаклізмів саме в момент збігу весняного рівнодення і затемнення Сонця.
Такі збіги відбуваються кожні: 532,1 596,7 980,9 576 років. Причому
найбільші природні катастрофи відбуваються саме в 7980-річні й
9576-річні періоди: таким був катаклізм межі палеоліту й мезоліту.
На думку Миколи Чмихова, Зодіак виник як спосіб виживання людства:
уміння розрахувати й передбачити час настання стихійного лиха вселяє
віру в можливість такого виживання. Глобальні катастрофи найчастіше
відбуваються тоді, коли найбільше порушується екологічна рівновага в
природі. Проте після кожного космічного катаклізму людство вступає в
нову епоху свого відродження, встановлюється природна рівновага,
збагачується знання людства на новому, іншому ступені розвитку.
Квітень. Інші назви: цвітень, краснець, снігогін,
дзюрчальник, водолій, лукавець. Як бачимо, всі назви виникли завдяки
спостережливості наших Пращурів, їхній любові до природи. Квітень — це
пробудження лісів, гаїв, цвітіння садків, яким поклонялися українці.
Травень. Майже у всіх слов'ян цей місяць названий від
"трави". Але існують і деякі інші назви: май, травник, пісенник,
місяць-громовик тощо. У деяких районах Росії він ще має назву мур (від
"мурава" — трава). В українців є й назва май, проте вона не латинського
походження, як у росіян, а давньослов'янськрго: "май" означає зелень,
буяння дерев, трав, квітів. Римляни ж запозичили цю назву в аборигенів
завойованої країни — нащадків пелазгів та етрусків, і так само, як і
вони, вшановували Богиню Maйю. На честь Maiї, яка вважалася матір'ю
природи, влаштовували свята іі інші нащадки аріїв — індійці. Отже, це
одна з найдавніших традицій і назв.
Червень. Має назви: кресник, червець, ізок, гнилець.
"Кресник" означає літній сонцеворот. Походить це слово від "кресати"
вогонь, тобто запалювати купальське вогнище, іноді мовознавці пояснюють
назву червень від назви личинки з якої в минулому виготовляли червону
фарбу. Але більш переконливими і правдоподібними є пояснення назви від
червоний: час достигання ягід, плодів, квітів, які в ней час червоніють.
Липень. Інші назви: липець, сінокіс, косень, грозовик, іллюх
(від юдейського пророка Іллі, якого адаптувало християнство). Народна ж
назва прозора — в цей час цвіте липа, збирають липовий цвіт, який є
цілющими ліками від застуди та інших хвороб. Інші назви походять від
назв літніх робіт та погодних явиш.
Серпень. Майже у всіх слов'ян назви нього місяця пов'язані зі
жнивами, серпами (у білорусів — "жнивень"). Інші народні українські
назви: копень, гедзень, хлібочол, жнивець, спасівець. у росіян його
називають "прибериха-припасиха", що також зрозуміле як збирання запасів
на зиму.
Вересень. Означає "вересовий місяць", тобто час збирання
вересового меду та винограду. Інші давньоукраїнські назви: сівень,
вереснець, ревун, "бабине літо* (від давнього свята).
Жовтень. Місяць жовтого листя. Інші назви: падзерник,
костричник, весільник, зазимник. у цей час починали м'яти льон, коноплі,
справляти весілля.
Листопад. Прозора загальнослов'янська назва, пов'язана з
опаданиям листя із дерев. Називають його ще падолистом, напівзимником.
Назва листопада "братчин", вірогідно, пов'язана з язичницькими
братчинами, які присвячувалися мисливським святам.
Грудень. Названий від мерзлих грудок землі, що іноді серед
дослідників викликає сумнів. Проте в літописі знаходимо пояснення: "...
поидоша на коліхъ, а по грудну пути, бі бо тогда місяцъ грудень"". Інші
назви місяця: хмурень, мочавець, солоноворот, андріець (від
християнського апостола Андрія). У цьому місяці сонце "повертає па
літо", тобто дні починають збільшуватися.
Січень. Інші його назви: тріскун, сніговик, льодовик,
просинець. Остання назва за деякими версіями означає "просити в Богів
добра", бо в цей час випадають різдвяні свята. Однак це не відповіла*
дійсності, оскільки у січні різдвяні свята стали відзначали лише в ХХ
сл.
Лютий. Названий так через люті морози, лютих вовків, які в
цей час найбільше голодують. Інші народні назви: крутень, зимобор,
бокогрій, криводоріг, громник. Остання назва походить від свята
Стрітення (Громниця), коли, за народними повір'ями, Зима зустрічається з
Весною.
Отже, як бачимо, усі назви місяців вказують на одвічний зв'язок українців із природою, сезонною працею хліборобів.
2