хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «філософська лірика»

Щось мудруємо...

Щось мудруємо,  
                      комбінуємо,
Почуттями в такт
                     все  жонглюємо,
Усміхаємось
                      арабесками,
Виливаємо
                     гнів бурлесками.
Ох, травестії
                     світу вічного...
Так набридло вже
                    буть цинічною...
Щиро хочеться
                     вітру свіжості -
Захлюпочеться
                      серце в ніжності.
Задзвенить воно
                       молоточками...
Весняний коктейль
                      п'ю ковточками.



Фільтруйте слова

Після перегляду фільму "Тисяча слів"

Як ми говоримо багато
Пустих і  непотрібних фраз
І ними знищуємо брата,
Любов закреслюєм нараз.

За мить руйнуємо стосунки,
Що будували стільки літ.
Опоєні зневіри трунком,
Призупиняємо політ.

А придивитися б поближче -
Взамін любові - пустота...
І на стосунків попелищі
Танцює гола глупота.



Відгуки.

Frezy Grant

«Никогда не знаешь заранее, когда видишься с человеком, что видишься с ним в последний раз»

Включив этот фильм абсолютно случайно, желая просто посмотреть обычную комедию и расслабиться, я и представить себе не могла какое впечатление он после себя оставит. Тот глубокий смысл, который положен в основу сценария этого фильма заставляет много думать, и даже не столько о самом фильме, сколько о своей жизни, своих поступках.

И действительно, сколько пустых слов мы каждый день бросаем на ветер? Сколько пустых обещаний даем? И очень часто даже не задумываемся о том, что наши, казалось бы, безобидные слова могут кого-то ранить или обидеть. А наша злоба? Та злоба, которую мы держим в себе, которая отравляет жизнь нам и нашим близким? Ведь на самом деле, это так просто — простить… Наполнить свое сердце прощением куда легче, чем носить тяжесть обиды глубоко в душе. Но иногда гораздо тяжелей это понять и поверить в это.

«Тысяча слов» невероятно мотивирующий фильм. Как часто люди выглядят счастливчиками по жизни, хозяевами судьбы, даже не задумываясь, что в глубине души они глубоко несчастны, и что они делают несчастными людей вокруг себя. Не нужно бросать слов, которые «подобны листьям, бесполезно слетающим с дерева», а нужно совершать поступки, чтобы кто-то понял, что ты любишь его по-настоящему.

Якщо не дзвонять друзі...


Вже третій день зависла тиша,
У домі телефон пасе.
На вікнах дощ літопис пише,
А може, про любов есе.

За чаєм хочеться розмови,
Душевності і теплоти...
У суму присмак полиновий,
У смутку запах самоти.

Зажевріло на виднокрузі;
І поступово дощ затих.
Якщо не дзвонять тобі друзі,
То значить, добре все у них!




Кожному - своє

Не ступить на мерзенний, підлий шлях
Людина, сповнена високої культури.
Навчатися на власних помилках
Ніколи не захоче впертий дурень.

Не зможе християнин нанести
Ворожий погляд ближньому у спину.
Безкрилому увись не вознестись,
Забуде перекинчик Батьківщину.

Сліпий з пітьми не виведе народ,
Слабкий не зможе керувати сильним.
І скільки не давай йому свобод,
Не стане безхребетний колись вільним.

Той не забуде мальви і вербу,
Хто в душу упустив навік Вкраїну.
Свої закони, кредо і табу
Є на землі у кожної людини.




Калина

Звабливою і ніжною весною
 На квіти білі падали хрущі,
Їх  ніжно пестили п'янкі дощі
,
Коли була калина  молодою.

Роїлися над квітом її бджоли,
Тремтіли їхні крилечка легкі.
І формувались кетяги пругкі,
Спиваючи зорю лілову.

Улітку сну позбавилась й спокою:
Кохання не відводить від біди...
Гіркими стали ягоди-плоди
В виснажливім двобої із собою.

Зима розбавила життєву прозу,
Бо диво-дивнеє на світі є:
Чомусь солодкою завжди стає
Гірка калина від морозу !


Якими ж молодими ми були...

Навіяно http://blog.i.ua/community/53/1329190/

Якими ж молодими ми були...
Ми без кохання дихать не могли.
Парфуми в сумочку,  повіки -  синім,
На шпильках туфлі і спідничку міні!

Крутилася у хлопців голова,
Куди й дівалися прості слова.
Затим пісні бриніли під гітару
І молодь розсідалася по парам.

Горіли поцілунки на щоках,
Слова зізнань тремтіли на устах...
Лише одне приводило до тями:
"Додому, доню!" - звали сонні мами.



Життя... Корекція. Спокута...

Життя...Народження. Колиска.
Матусі очі. Близько-близько.
Наука. Вибір. Смак пізнання.
Реалізовані бажання.

Життя...Кохання. Насолода.
Політ. Падіння. Несвобода.
Аналіз. Труд і перемога.
Удаль протоптана дорога.

Життя... Корекція. Спокута.
Свобода, путами не скута.
І боротьба. За свято й будні,
Роки, щемливо-незабутні.





Даруйте жінці завжди квіти!


Даруйте жінці завжди квіти,
Кладіть до ніг тюльпани і троянди,
Лілеї, хризантеми, олеандри -
Холодної зими і теплим літом.

Увагою її зігрійте -
І, замість суму чи страждання,
В очах побачите кохання.
Даруйте жінці завжди квіти.

Жінки в душі - великі діти.
Серед рутин буденності пісної
Вони так хочуть доказів любові.
Даруйте жінці завжди квіти!



Як і тоді...

Гортаю  сторінки старої книги,
В ній скільки болю, стільки і хули.
Як і тепер, тоді плели інтриги,
Як і сьогодні, факели несли.

Як і тоді, птахи в душі співають,
І продають Вітчизну та чини.
Як і тоді, в дітей чиїхсь стріляють
Й не хочуть матері жахів війни.

Такі ж прекрасні пишуться картини,
Так само закипає в серці кров...
Незмінною лишається людина,
Безцінними добро є і любов.




Ім'я

Ім'я приходить із появою на світ
В міцну сім'ю малого немовляти.
І скільки б не було людині літ,
На нього не потрібно нарікати.

Адже воно репрезентує міць
Петро ось   означає "скеля",  "камінь".
Чи "миловидність", "грації" політ,
Як-от шевченківське імення Ганна.

Одні з імен, як лілії, цвітуть,
А другі запах мають. "Пахне миром"
Мирон, наприклад. Треті вірно "ждуть".
Четверті, як Людмила, "людям милі".

Олекса - "захисник", Назарій - "Божий",
А Северин - "серйозний" і "суворий".
В житті Микита - тільки "переможець"!
"Царицею" ми  нарікаєм  Дору.

Несе Олена "світло" в білий світ,
Софія - "мудрість", "мир" дає Ірина.
Карпо із грецької - це значить "плід",
А Володимир - "володіти миром".

Із гордістю ім'я своє носіть,
Імен негарних просто не буває.
Ім'я ви добре по собі лишіть,
Щоб ним нащадків внуки називали!