[Приєднана картинка]Не залишайте наостанок щирих фраз, Подібних до гірського кришталю, Бо ненароком хтось зачепить вас -І на осколки перетвориться "люблю".Не поспішайте у нікуди робить крок, Бо часто далі - глибоченна прірва.Води скуштуйте ще один ковток -Криниця почуттів, можливо, не змуліла...Не відпускайте назавжди коханих в ніч, Кохання не щеза з лиця землі...Стає у пам'яті недОпалками свіч, Тремтливим світлом миготить в імлі...

Ой, як часто на світ позираємЧерез в рами впокорені шибиІ у ближніх своїх підмічаємНе добро, а лиш вади і хиби.А опісля нас мучить сумління:Чом самотність знущається вволю.Віддчиніть, люди, двері і вікна, Відпустіть душу, сповнену болю.І побачивши в людях прекрасне, Возлюбіть їх, неначе себе.Посміхнеться до вас сонце ясне, У долоні промінчик вкладе.На душі стане тепло і чисто, Запанує блаженство у ній.Благодать, наче Діва Пречиста, Прожене ваші думи сумні.[Приєднана картинка]Світ через отвори в ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]На звалищі, серед пустих бляшанок, Помий, сміття, пакетів, скла і банок, Старенька лялька у тонкій спідничці Замерзла без пальта і черевичків.Медведик, що потрапив з антресолі, Зітхає тяжко без плаща і парасолі.Лежать тут і повітряні старезні замки, А біля них - добротні, чинні рамки.Весільне фото скімлить тихо- тихо, Були господарі щасливі та, на лихо, Погожу злагоду змінила темна пустка...А поруч ще тепленька мокне хустка...Краплини падають. Змива осінній дощТе, що не в...

Читати далі...

Аж захлинаються у співах солов'ї, Чиясь весна іде назустріч літу.Мені ж наснилися літа мої, Присипані вишневим білим цвітом.Кружляли спогади, солодкі і хмільні, Джмелями падали у сни тремтливі.В них залишила болі і жалі, Там я була весела і щаслива.А вранці сонце зазирнуло у вікно, Зозулька щедро років накувала.І я подумала, що щастя - ось воно, А я жила -- його не помічала.Воно у яблуках, що гупають в траву, У плині річки ніжно-голубої І навіть в тому, що на світі я живуУ мирі і в...

Читати далі...

Після перегляду фільму "Тисяча слів"Як ми говоримо багатоПустих і непотрібних фразІ ними знищуємо брата, Любов закреслюєм нараз.За мить руйнуємо стосунки, Що будували стільки літ.Опоєні зневіри трунком, Призупиняємо політ.А придивитися б поближче -Взамін любові - пустота...І на стосунків попелищіТанцює гола глупота.[Приєднана картинка]Відгуки.Frezy Grant«Никогда не знаешь заранее, когда видишься с человеком, что видишься с ним в последний раз» ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]У меня не пишутся стихиИ стоят домашние дела.На дворе противно моросит, Ну, а радость Из дому ушла...У меня не пишется роман, А в глазах погасли огоньки.Где любовный опьяняющий дурман?Измельчали, видно, мужики...У меня не написался день - Суета, тревоги, маета...Вдруг запахла близко так...сирень!И хандра осенняя прошла!

Даруйте жінці завжди квіти, Кладіть до ніг тюльпани і троянди, Лілеї, хризантеми, олеандри -Холодної зими і теплим літом.Увагою її зігрійте -І, замість суму чи страждання, В очах побачите кохання.Даруйте жінці завжди квіти.Жінки в душі - великі діти.Серед рутин буденності пісноїВони так хочуть доказів любові.Даруйте жінці завжди квіти![Приєднана картинка]

Прошу лишити літечка ковток, Хай ще побудуть деревця зелені.Та кидають черлено-жовті клениПід ноги листячка жмуток.Усе минає, час не зупинить, Бо невблаганна матінка-природа.Повіє вітер з заходу чи з сходу - Ріка життя поволеньки біжить...У ній не молоко і не вино, А причаїлась неба звабна просинь.Ну що ж поробиш... Я ступаю в осінь, Неначе в уповільненім кіно...[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Ми живемО у вік модерну і нейлону, У час концернів і "наколотих" цитрин.І манять нас із поволокою неонуЧужинські блудні очі вікон та вітрин.Навік впокорені в бетон та арматуру, Один в один будинки, наче близнюки.Чужу сповідуєм релігію, культуру, Свої лишилися лиш сленг і матюки.Мені ж - ковток повітря в чистім полі, Де до небес злітають горді птиці.Там п'ють у буйних травах дикі коніДжерельну воду з чистої криниці.Там вольний дух ...

Читати далі...

Підміна слів, думок, ясних чуттів...Людина забуває, що людина, І думає, що їй підвласний світ, Лише вона змінить його повинна.Але вона не цар степів, морів -Стріла в руках у Господа самого.Куди Всевишній їй летіть велів, Туди і має долетіть, небога.Людині ж хочеться, щоб по її, Тож відкида моралі та закони.А в веснах десь щебечуть солов'ї, Лунають у церквах потужні дзвони.Людина ж розчиняється в віках, Як в безкінечних "можна" або "треба"...А в небесах...

Читати далі...