Замітки філософська лірика

Замітки з міткою «філософська лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Тим, кого із нами немає

Під враженням вірша Байка
http://blog.i.ua/community/53/1277681/

Із небуття знайомі силуети
Лишають спогадів терпкий полин.
Складає пам'ять пазлові сюжети
Про тих, хто залишився молодим...

Роки у герці нам дарують мудрість,
Взаміну забираючи близьких.
У снах ночами прилітають друзі
Навідати товаришів земних.

А путь назад, їй Богу, не близенька,
Тож наостанок нам махнуть крилом:
"За себе і за нас живіть, рідненькі,
Ділами множте на землі добро!"

І ми живем. За себе і за того,
Кого Господь у себе прихистить.
І віримо, що не пектиме сором,
Коли четвертий янгол протрубить.

Коментарі: 66

sonce-33

Лже-королева

Неначе все прорахувала,
Як в шахах, звірила ходи.
Включила логіку - замало:
Душа лишила назавжди.

Вона ревіла, мов тигриця,
І нумо грати шматувать!
Щось заважало помолитись,
Могла лиш вусебіч кричать.

А чорний хтось манив до прірви
І шепотів: "Як я, роби:
Бажай чоловіків без міри,
Але нікого не люби..."

І захлиналася в екстазі
Під час стихійного злиття.
Думки роїлися щоразу
Про тимчасовість почуття...

Так існувала: в клітці - й вільна,
На місяць вила, наче звір.
А думала, що королівна...
Таку зустрінеш - їй не вір!

Коментарі: 103

sonce-33

Кожному - своє...

ПолонИть жебраків, королів
Безборонна і чиста краса.
Вабить біле лелек, журавлів,
А ворону зове чорнота.

Манить райдуга бідних сліпців,
Білосніжні шпилі - альпіністів.
Музикантів - мелодії снів,
Світло рампи і сцена - артистів.

Зрада - вихід для підлих нікчем,
Заздрість - мрія слабких і убогих.
Злодій плаче за ломом й ключем,
Що дорожчі за честь і свободу.

Гільйотина над ним нависа,
Кров і падаль шакалів зовуть...
Де потворність - зникає краса,
Де краса - там троянди цвітуть!

Коментарі: 62

sonce-33

Життя вдалося!

За вікном - машини табунами,
Осінь просіває день на сито.
У густому, білому тумані
Двірники метуть несамовито.

Крізь прозору тюлеву фіранку
Пробивається пучечок світла.
Зранку вип'ю кави філіжанку,
Із вікна вдихну ковток повітря.

Запах диму із горОдів в'ється,
Пестить моє сонячне волосся.
Запитаєш, друже, як живеться,
Усміхнуся, мов життя вдалося!

Коментарі: 89

sonce-33

Безсоння

Відчахнутий тобою день сконав,
Дзьобає ніч незбиране зерно.
Самотність тисне, скроні стугонять.
Пірну в страждання - тиші все одно.

Болить душа - і вже думки не сплять.
Саднять думки - людина безборонна...
Минає біль - і пахне сіножать
Нових чуттів, симфонії безсоння.

Коментарі: 61

sonce-33

Суєта

Сьогодні - як вчора, і так дні за днями,
Даремно вдивляюсь в життя об'єктив.
Жонглюють актори пустими словами,
Де проза в фаворі - зника позитив.

У цій суєті я щось ємне втрачаю,
І хочеться час зупинити на мить.
Ще вчора було, а сьогодні немає..
І тоскно на серці, і в грудях щемить.

Коментарі: 71

sonce-33

Зламане крило

Світанки, зорі - все не раз було,
Впліталися в слова незримі.
Та тільки зламане навік крило
Тихенько скімлить за плечима.

Йому не зрозуміти: як же так,
Стрімкі польоти не під силу?
Лише вночі так солодко літать,
У снах усі літають крила!

Коментарі: 77

sonce-33

По тоненькому лезу життя

По тоненькому лезу життя
Свою пісню несу небайдужу.
І назад вже нема вороття,
І вперед важкувато, мій друже.
[ Читати далі ]

Коментарі: 67

sonce-33

Ти кажеш: "Не роби добра..."

Ти кажеш: "Не роби добра,
Допоки не попросять".
Але ж у світі стільки зла
Цвіте і плодоносить...

Ти кажеш: "За добро твоє
Тобі ж потім гикнеться".
Твори добро, поки живеш,
Воно тобі вернЕться.

Ти кажеш, що добро творить -
Це не призначення героя.
Тебе лиш можна пожаліть,
Народжений з любові...

Лишаєшся ти сам-на-сам
З гранітом замість серця.
А я по крапельці віддам
Те, що добром зоветься.

Духовно сильними стаєм,
Коли людей не обминаєм.
Чим більше ми добра даєм,
Тим більше його маєм!

Коментарі: 73

sonce-33

Юність і зрілість

Навесні світ пірнає в цвітіння,
Осінь- соняхів стиглих пора.
Лише юність жбурляє каміння,
Тільки зрілість каміння збира.

І парфуми весни протестантські -
Осінь пахне гірким полином.
Відкорковує юність шампанське,
Стигла зрілість смакує вино.

О, весна - це не осінь статечна,
Обминає спокут каяття.
Лише юність грайлива й безпечна,
Тільки зрілість цінує життя.

Коментарі: 63