Якщо у Гоголя йдеться «до нас їде ревізор», то в даному випадку я їду до «ревізору». Бо Ольга Фреймут - ведуча програми «Ревізор» на українському ТБ. Її завдання - перевірити, наскільки відповідають найвищим вимогам, наприклад, місця громадського харчування або готелю. Фреймут не обмежується вивченням меню - вона йде на кухні ресторанів, де дізнається все, аж до того, чим тут миють посуд. Готелям теж дістається. Не витерли покоївки, скажімо, пил з карниза - Фреймут відразу це відзначить.

Наша зустріч з першої леді церемонії жеребкування Євро-2012 призначена в готелі «Інтерконтиненталь» ...

- Ні, тут з перевіркою ми не були, - дарує мені милу посмішку телеведуча. - Власниця готелю - моя добра знайома. Так що всі можуть подумати, що я роблю рекламу. Або навпаки: знайдемо миша в номері - і наші відносини закінчаться. У нашої програми немає спонсорів, у ній все по-чесному, хоча деякі чомусь думають інакше.

- Звичайно, нам багато ще чого не вистачає. Але багато і змінилося. Їду в машині - і мене не трясе на дорозі. Є готелі, які можу порекомендувати друзям. Є кафешки, де не отруять. Україна - як дівчина, яка виходить заміж. І їй треба сподобатися багатому чоловікові - тобто Європі. Чимось це нагадує сюжет «Пігмаліона» Бернарда Шоу: Україні вивчилася хорошим манерам, може говорити на декількох мовах.

А ми плавно переходимо до розмови про церемонію жеребкування. Спілкуємося російською, хоча у Ольги проскакують слова українською та англійською - в Англії вона жила довгий час.

- Можна сказати, що моя підготовка до церемонії триває вже півтора року, - каже Фреймут. - Так вийшло, що з українського оргкомітету Євро мені зателефонували 8 березня. Ми були з подружками в ресторані. Не розібравши, хто говорить, я відправила їх до свого менеджера. Лише потім, коли мені передзвонили, зрозуміла, що могла відшити дуже важливих людей.

Ольга сміється, згадуючи, як проходило її знайомство з чиновниками УЄФА, коли її кандидатуру затверджували в Швейцарії. Фреймут збиралася на офіційний прийом в штанах ... але просто не взяла їх з собою в поїздку.

- Одягла плаття і шаль. Виглядала благородно і ... дивно, - розповідає Ольга. - Люди з УЄФА, має бути, подумали: прийшла якась дівчинка і щось ховає під шарфиком. Але, думаю, я їх зацікавила. І через якийсь час мене затвердили. Були такі емоції! З тих пір все більше чекаю церемонію. Хочеться показати, що в Україні є не тільки дівчатка для ескорт-супроводу.

- Класичне чорне в підлогу, - в Олі загоряються очі. - Але в той же час у нього будуть елементи української мережки (судячи з усього, візерунка. - Прим. Ред.). Ось тут невелика вставочка, - Фреймут показує все в подробицях. - І а-ля голе декольте. Але все-таки плаття буде витримано в класичних традиціях. Ніяких кольє, кілець. Тільки невеликі сережки з діамантами.

І все-таки про футбол теж треба поговорити. Фреймут чесно зізнається, що в ньому не розбирається, але «він постійно є в її житті».

- Мій колишній чоловік працює в «Фулхемі». Коли ми жили в Лондоні, регулярно відвідували цей маленький стадіон. Наприклад, «Донбас Арена» у порівнянні з ним набагато більш пафосна. У Донецьку на арені шампанське ллється рікою. Люди там можуть забути подивитися футбол!

- Ще я дружу з Ритою Січкар, дружиною Влада Ващука, з родиною Гусіним. У гусячих багато діток, вони такі молодці! - Радіє за друзів Ольга. - Загалом, я підтримую стосунки з тими футболістами, які не пропивають свою молодість, а яким цікаві сім'я, бізнес.

- Ні-ні, - усміхається Ольга. - Ми спілкувалися півроку тому. У нього завжди на обличчі була така мила усмішка. Ми просто поговорили про життя. Хоча я знаю, що він людина-легенда. Та й у командах я не дуже розбираюся. Коли Мартін Каллен (директор Євро-2012. - Прим. Ред.) Запитав мене, кого я хочу в суперники своєї збірної, я сказала першу країну, яка прийшла в голову: Казахстан.

Мартін посміхнувся. А я потім подумала: добре, що мою кандидатуру на церемонію вже затвердили. До речі, кулі з кошиків провідні тягти не будуть. Для цього запрошені футбольні зірки.

Ольга дивиться на годинник: пора на репетицію до палацу «Україна». Футбольних зірочок там поки немає - вони приїдуть на саму жеребкування. Поки треба познайомитися з усіма, хто буде готувати трансляцію, поспілкуватися з Петром Собчінскі. Саме з ним, провідним польського ТБ, Фреймут вестиме церемонію. Усі - на англійській. Коментатори з інших країн уже будуть переводити на інші мови.

- Наш текст, як прийнято на таких заходах, буде пафосним і сухим. Тому навряд чи вдасться імпровізувати, - каже по дорозі Ольга. - Українські глядачі знають мене: я можу переплутати прізвище, не там поставити наголос. Ось у прізвищі Джона Леннона я поставила наголос на останній склад. До цих пір мені це пригадують. Але я не боюся помилок!

Фреймут не боїться показувати і свої емоції. Каже, що не може заплакати, спостерігаючи за фільмом, а ось бачачи перемогу чи поразку якоїсь команди, - цілком.

- Так було, наприклад, коли «Фулхем» програв у фіналі Ліги Європи в 2010-му. Було образливо, може, ще й тому, що я гроші на їх перемогу поставила.

- Ні-і-і! - Регоче Фреймут. - Можна, я не буду? Ще звинуватять, ніби я щось знала заздалегідь!

... Репетиція проходить за закритими дверима протягом трьох годин у палаці «Україна». Саме там у п'ятницю буде відбуватися дійство. Нарешті, репетиція закінчена. Але не закінчений день. Ольга вирушає в садок за донькою Златою, звідти - на фотовиставку благодійного фонду.

- У палаці - справжня війна! - Розповідає Ольга вже в галереї, неподалік від Києво-Печерської лаври. - Там все переробляють, народ працює за комп'ютерами в холі ...

Але вже в п'ятницю - прямий ефір на декілька країн. Правда, до цього тут пройде ще кілька репетицій, в тому числі і з ансамблем танцю Вірського та української співачки Джамали, які виступлять на церемонії.

Взагалі-то фотовиставка - не останній захід, заплановане у Фреймут на середу. Але поїздку на вечірку за участю лижників і сноубордистів припадає скасувати. У четвер в 7 (!) Ранку у Ольги прямий ефір на ТБ. Потім онлайн-спілкування з глядачами, репетиція в «Україну», робота зі сценарієм ...

Розлучаємося з Ольгою і Златою в центрі Києва.

- Увечері чекаю перукаря. Їй теж треба потренуватися. Хоч це і буде звичайна укладання, але перед церемонією немає дрібниць. Хочеться все встигнути, хочеться, щоб все вийшло, - зізнається Ольга. - Донька каже мені: «Мамо, коли ти станеш нормальною?». І правда: графік божевільний. Але ми з нею живемо вдвох, нам допомагають моя мама і няня. Так що Злата все розуміє: я по-іншому не можу.