Коса руса.
Запитала мати доню:
- Голубонько мила, навіщо ти коротеньку
Зачіску зробила?
В тебе ж доню, світлорусе та густе волосся, - у яку б воно розчудесну косу заплелося!
А колись же довгі коси носили дівчата, Стрічки у них заплітали у будні свята.
Було глянеш: іде дівка, сама мов калина,
Та ще й коса до пояса, а то й до коліна.
Ото ж колись і взнавалась по косі різниця:
Де дівчина невінчана, а де молодиця.
_ Та годі Вам, - обірвала дочка свою маму. -
Це виходить, що робили женихам рекламу: -
Дивись мовляв, де дівчина, а де молодиця.
Тепер, мамо, в цьому ділі стерлася різниця.
Тепер усі вже грамотні,
З такими не грайся!
Піди в загсі розпишися, потім розбирайся...
П. П. Глазовий