Тиха ніч. На небі горять зорі. Яскраві, мінливі - вони прикрашають небосхил, обрамляють Місяць - білий, великі - значно більший ніж завжди.
Частину цієї краси закривають верхівки дерев - великих, струнки сосни, які гойдаються від вітерця.
Під всією цією величчю природи сидить пара людей біля невеликого і яркого костерця. Вони сидять обійнявшись - відчуваючи тіла, кожний подих один одного. В їх очах відбиваються сполохи вогню, але їх мерехтіння не може сховати те кохання, ту тягу яку вони відчувають один до одного. Їх серця стукають дуже швидко, але вони цього не відчувають, бо зараз їм непотрібно нічого на світі. Вони зливаються у палкому поцілунку, їх обійми стають міцніші.....
Верхівки дерев погойдувалися від легкого вітерця, а Місяць і зорі світили неймовірно яскраво . Це особлива ніч - вона приходить до всіх закоханих  і вона залишається незабутньою, неповторною для кожного.....


Бажаю усім відчути це!!!!
Дівчата я вас усіх люблю!!!!