У Російській імперії завжди були популярні ідеї її *обраності*,«духовної вищості» й «могутності». В обмін

на відчуття, що держава обстоює такі цінності, просуває їх назовні і здобуває нові території, росіяни

погоджуються навіть пожертвувати добробутом і можливістю захищати свої права, залишаючись

масою «підданих» у деспотичній системі. Для виведення їх із «депресії», зумовленої розпадом СРСР та

неспроможністю сучасної еліти вирішити внутрішні проблеми країни, нині в Росії визначено чергову

експансіоністську мету – побудови «Русского міра», за основу якої взято ідею винятковості «російської

цивілізації» та месіанської ролі росіян у житті навколишніх народів.

ІСТОРИЧНІ КОРЕНІ

Релігійно-політична міфологема *Третього Риму*(«Два убо Рима падоша, а третий стоит, а четвертому не

быти») була розвинута в «посланіях» ігумена Псковського монастиря Філофєя до московських князів Івана ІІІ та

Васілія ІІІ й зажила особливої популярності на державному рівні від середини ХVІ століття, за царювання

Івана Ґрозного. Оскільки ця ідеологія була супровідником московського експансіонізму, під час Смути

початку ХVIІ століття й необхідності бодай відстояти власну незалежність вона відійшла на другий план,

трансформувавшись у ксенофобське несприйняття зовнішніх впливів.