хочу сюди!
 

Татьяна

56 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «пішохідний»

Похід в Карпати, Чорногорський хребет, влітку 2010 р.

Літо 2010 р. в Києві та в більшій частині України видалось дуже спекотним, а в Капатах незвично дощовим - в першій половині липня дійшло до повеней в Швано-Франківську, Надвірній, в долині Чорного Черемошу...
Але ми дуже хотіли походити в Карпатських горах, тому дочекавшись, коли спала вода, вирушили до



Сонце сідає, чудовий фірмовий потяг № 41 готовий до відправлення


і ми готові - всі зібрались, пивом запаслись ))


Поїхали!!! Тиск нормальний, настрій - чудовий!))


І рано-вранці наступного дня (це було 20.07.2010 р.) ми вже на пероні вокзалу Івано-Франківська.
Попереду будівля вокзалу...


... позаду справа - автостанція міста. Нам взагалі-то туди ))
Але вокзал відгороджений від іншого світу залізним, міцним і високим парканом, з однією хфірточкою біля будівлі вокзалу.  Тудою, та ще через саму будівлю можна вийти в місто, і навпаки - зайти на перрон. Це мабуть для того, щоби легше відловлювати людей, котрі без квитка намагаються пробратися в приміські дизелі-електрички ))


Отож чимчикуєм в протилежну сторону - перед вокзалом через рейки обладнана доріжка (наші хлопці з рюкзаками якраз на ній), котра і веде до потрібної хфірточки ))


Через кілька хвилин дісталися-таки автостанції, вірніше автовокзалу. І одразу вдалося взяти квитки на автобус до Верховини (він на фото), рейс 7:50.

Ось цей красень, що доставить нас ближче до високих гір))


В автобусі досить комфортно. Приблизно 4 години подорожі проходять непомітно - у вікнах чудові пейзажі.


Коротенька зупинка в Яремче - ледве встиг збігати в WC та фоткнути вулицю біля автостанції))


Близько 12-ї години вигружаємо свої рюкзаки на березі Чорного Черемошу.


Верховинська автостанція прямо на березі річки ))


Поряд міст через ріку. За мостом, на високому лівому березі (вид звідти) - центр селища.


Мета мого візиту туди - ТІЦ (туристично-інформаційний центр) Верховинського району - господарство Василя Кобилюка.
Тут же розміщується офіс гірського рятувального загону, де реєструю маршрут і склад нашої групи на випадок непередбачених обставин (постукали по дереву )))  Отримую консультації та чимало порад щодо маршруту, обстановки в горах.
Взагалі ТІЦ надає багато корисних послуг туристам. Подробиці на їхньому сайті  www.verkhovyna.info/ua/,
відеопрезентаційний ролик:  www.youtube.com/watch?v=dTUirQD6JtM
Зокрема ТІЦ має транспорт для перевезення різних категорій туристів, як з готелю до вокзалу (чи навпаки), так і в малонаселені гірські райони з багажем у вигляді рюкзаків і навіть байдарок ))
Нам теж треба було під'їхати з півтора десятка кілометрів до гірського села Бистрік, і хоч транспорт ТІЦ на той час був зайнятий, пан Василь люб'язно надав нам телефони місцевих перевізників, і ми швидко доїхали куди хотіли ))
Ось телефони, може в кого буде потреба:
098 344-1944 - Іван
067 100-1182 - Василь Співак


У центрі Верховини. Більше фото селища пізніше загружу в окремий альбом.


Місцева церква.


Вид з мосту на правий берег Черемошу, на ринок та автостанцію.
Лівіше даху ринку в голубому мареві видніються гори Бребенескул (друга за висотою після Говерли вершина України) та Ребра, котра теж сягнула вище 2000 метрів.


Хлопці вже попоїли в місцевому кафе біля ринку (наїдки були смачні, ціни помірні  і порції чималенькі - всі зостались задоволені) і я теж іду скуштувати місцевої кухні. Потім зв'язуємося з Василем Співаком,  тел. 067 100-1182 (Іван якраз ремонтував свою машину)


І ось уже в салоні невеликого бусика (мікроавтобуса) рухаємось туди, де закінчуються асфальтові дороги і починається гірське бездоріжжя ))
130 грн. за шістьох пасажирів і стільки ж рюкзаків )) і до початку пішохідної частини подорожі залишається менше півгодини ))


"Священі корови" на мосту. Водій не сигналив, не лаявся, а спокійно пригальмував і повільно об'їхав корів. Вони - один із "стовпів" місцевої економіки, і до корів ставляться шанобливо, прощаючи порушення правил дорожнього руху.








Далі буде...