Походження бажання бути першим...
- 10.02.08, 21:30
Все почалося дуже давно. Ще перед школою.
Привела мама мене записувати в ліпший клас, експеримент тоді такий був, з навчанням англійської з першого класу і ще пару приколів на додачу. Так би мовити, клас серії А.
А завуч молодших класів проводила співбесіди з маленькими абітурієнтами. Привели мене, почали питати, в мене сестра старша, вже на свої 6 років багато чого тоді від неї я навчився. Ясно всіх питань не пам'ятаю. Запам'яталося одне, дитяча задачка про качку:
"Стоячи обома лапами на вазі, качка важить 2 кг. Скільки буде важити качка, стоячи на вазі однією ногою?"
Я, не довго думаючи, кажу, що вага буде показувати 1 кг, і навіть не стоїть було доказувати завучці, що нормальна качка, стоячи однією ногою на вазі, другою буде стояти на якійсь іншій опорі.
Я ж не знав тоді, що завучам молодших класів не викладали теоретичну механіку. Упс, відхиляюся від теми.
Нарвався отже тоді я на те, що завучка сказала мамі: "Ваша дитина не має логічного мислення."
Все таки в клас я цей попав, але відтоді і дотепер ця фраза заставляє мене думати логічно.
Тепер так хочеться показати їй свою купку дипломів та подякувати цій завучці.
P.S. Шкода, що математично-логічний тип мислення не допомагає в спілкуванні. Треба було ще цій завучці щось і на цю тему придумати.