Виталий Журавский не собирается обращаться в милицию по поводу сегодняшнего инцидента под стенами парламента. Экс-регионал, депутат фракции "Экономическое развитие" считает, что в мусорный контейнер митингующие под Верховной Радой его бросили по заказу конкурентов. Об этом он сообщил во время брифинга, пишет "Громадське ТБ". 
     "Я еще в шоке и морально, психологически не отошел от ситуации", – добавил депутат.

Народный депутат, бывший регионал Виталий Журавский вышел на перерыв между заседаниями Рады и оказался в руках активистов. Парламентария от фракции "Экономическое развитие" митингующие отправили в мусорный контейнер.

Журавский уже зарегистрирован Центризбиркомом в качестве кандидата в депутаты на внеочередных парламентских выборах. Депутат снова идет в парламент как самовыдвиженец по одномандатному округу №66 с центром в городе Малин Житомирской области.

Коли зійшов сніг і почало яскраво світити сонце – і люди гарніше виглядають, і усмішок більше, і яскравих кольорів побільшало…весна… і прийшла думка, що велика частина з нас ще не доросла до гасла «Сортуй сміття!!!»… Актуальним, на жаль, залишається те гасло, яке (впевнена на 100%) кожному з нас почали говорити ще у першому класі, а то й раніше – «Прибери за собою!».

Всі ми часто нарікаємо, що навколо багато сміття і його ніхто не прибирає, чи прибирають якось не так – то не вчасно, то не повністю, забуваючи дуже просту аксіому – «чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять». Давно наболіло це питання, а нині кульмінацією всього стала картина, побачена у дворі – відразу за метрів зо два-зо три від під’їзду розкидані папірці, бляшанка з пива, пачка, в якій були чипси, пластиковий контейнер, кілька паличок з морозива, поліетиленовий пакет, шкірка з банана і купа лушпиння з насіння… При тому, що максимум за 10 метрів від того-таки під’їзду стоять величезні контейнери для сміття…

Прикро, але факт – ніхто з сусіднього району, з сусідньої вулиці чи навіть сусіднього двору не пив пиво з бананами під дверима чужого дому. Все це ми – борці за чисте повітря, чисті вулиці, окультурені парки, акуратні дитячі майданчики; ті, хто хоче жити у європейському місті з розвиненою інфраструктурою. При всьому цьому ми вважаємо, що наш дім закінчується рівно за порогом нашої квартири, все решту – для нас має хтось зробити. Чи то ментальність, чи, мабуть, не так глобально – просто вдача така, адже є у нас, свідомі люди, яким не важко пройти кілька метрів і викинути сміття у належному місці.

Пригадую, одного разу йшов переді мною 10-річний школяр з явними признаками надмірної ваги і жував якусь шоколадку. Коли він її з’їв, обгортку кинув на вулицю. Після спроби пояснити дитині, що не можна так робити і треба сміття викидати в урну, почула таке: «А прибиральники нащо??? Вони зарплату получають, так хай і відробляють, а я шо хочу, то і роблю». Передбачаю, що сам він такого висновку не дійшов, а повторив за батьками, сусідами чи просто кимось старшим…

P.S. У Німеччині майже у всіх дитсадках стоять кілька контейнерів для сміття, кожен з яких позначений картинкою. І дітки знають, що у бак з намальованим черв’ячком треба викидати качан з яблука, шкірку з апельсина, з банана (ту саму, яку наші дорослі кидають під двері свого дому) та інше сміття, яке може з’їсти черв’ячок… У бак з намальованим паперовим літачком дітки викидають свої невдалі малюнки, використані серветки, та інші папірці. Вже з  трьох років дітки знають, що у бак зі цвяшком слід викидати різні залізячки…  Може у нас для дорослих зробити такі баки, наприклад, з пивом, бананом і соняшниковим насінням… Хоча деякі все це в один контейнер викинути не можуть…