Ось він, момент слави. Ти в центрі, в центрі уваги. Ти піднявся на вершину, Ти зумів подолати перешкоди, Зумів уникнути зневаги і ось, Твій момент слави!!! Секунди, хвилини і навіть години!!! Вони всі твої, кожен момент тепер належить тобі. Вона наповнює твої руки, твої очі, твій мозок. Ти розумієш, що все позаду І віддаєшся океану почуттів. Він несе тебе понад хмарами, Понад небом, понад усім. Ти став вище за всіх, ...

Читати далі...

Был ли влюблен? Наверное, не знаю… Любил ли? Нет, скорей всего. Но почему сейчас я так скучаю, О прошлом вспоминаю, от чего? Со временем все исчезает, все проходит, Из памяти стираются те дни, Между которых одиноко бродит Безмолвный призрак преданной любви. Жалею ли о том, что все прошло? О, да, безумно, ты ведь понимаешь. Жалею ли о том, что это было? Конечно нет и ты прекрасно знаешь. Пройдут года. Лишь дуновенье ветра И шорох от кружащейся листвы Напомнят нам, на разных...

Читати далі...

Гоняла жизнь по замкнутому кругу Случалось быть и пленником измены А нынче подарила нас друг другу Мы, наконец, Любви узнали цену. Велела нам судьба беречь подарки, Сказала, что любви на век нам станет, Но, ослепленные однажды счастьем ярким, Забыли, что дареного – не дарят. И предав наш очаг и теплый и большой, В сетях обмана, жалости напрасной Бесценное тепло вдруг даришь ты другой! Другой! Чужой! Обманутой! Несчастной! И все… И вот…и...

Читати далі...

Однажды ты проснулся Богом, Однажды ты сказал слова. Те, что открыли все дороги, Те, что услышала судьба. И все, что сделал Он за семь, Ты завершил за день всего лишь. Ты на Творца отбросил тень, Хотя ты ничего не стоишь. Однажды ты проснулся Богом, И понял смысл скрытых тайн, Но содрогнулся пред порогом, Когда лицо судьбы узнал. Ты подарил народу веру И сам же от нее отрекся. Ты предпочел забвенье делу И вот на этом ты обжегся. Судьба свела тебя с Отцом И шанс дала...

Читати далі...

Нате вам на растерзание стишок. Дорогому и любимому посвящается... Я люблю тебя, милый... Устами Я твоими дышу, понимаешь? Не гляди так печально глазами – Я все сделаю. Ты не поранишь Свое сердце и душу... Улыбку Я твою никогда не забуду, Ты не делай вторую попытку, От меня не уйдешь – я повсюду. Я люблю тебя, милый. Когда-то Мы увидимся и в новом мире Ты не знаешь, как это приятно Твои плечи обнять. И на лире Жизнь нам нежную песню сыграет Ты...

Читати далі...

Сідає батарея в моєму телефоні, І кров ритмічно стукає у скроні. Ти задала таке складне питання І я згадав минуле, думаю - востаннє. Ти розбудила спогади сумні, Ти розбудила те, що у душі Давно спокійно собі спало, Те, що я забув, бо заважало. Ти зачепила щось, щось потаємне, Як виявилося згодом – недаремно. І, подивившись глибше, у основу, Я все переосмислив… знову. В якийсь момент хотілося кричати, А в інший просто - помовчати. Часом хотілося зробить і те, і інше, А...

Читати далі...

Коли світ виявляється чимось незграбним, Коли в ньому ти просто частина себе, Він здається великим, здається масштабним Так, ніби, ніколи він не пропаде. Ти проходиш по ньому з кутка у куток, Руку вгору піднявши, торкаєшся стелі, А на виході з нього іржавий замок, Що тримає вмуровані двері. І доволі там світло, хоча вікна закриті, Доволі просторо, хоча метр квадратний Не найширше, що є в цьому сірому світі, Він не найкращий, хоча досить ошатний. Ти стоячи спиш і мрієш про небо,...

Читати далі...

Колись, для мене ти була усім, Колись, я бачив небо у твої очах, Колись, на тебе я молився в ніч І потонути хтів у твоїх снах… І я ж тобі казав, що ображатися на тебе я не вмію… І я ж тобі казав, що ти була моїм життям! Та не повірила, сказала: "Ха! Ти мрійник!" А я всього лише тебе кохав… І часом так нестерпно і так болісно бувало, До того сумно, що не вірила так вперто! Як божевільне, серце в грудях калатало І часом так було, що я хотів померти… Та, врешті-решт...

Читати далі...

Представь, что позади те дни, Которые делили с нами ссоры. И все плохое тоже позади За непреступным каменным забором. И что прошли дожди и солнце светит, Согревая нас, гуляющих в саду. И маленький Амур те прямо в сердце метит, Любви свою пурпурную стрелу... Ну, как же так могло случиться, Что все исчезло под весеннею грозой?! И неужели никогда не возвратишься, И никогда не будешь ты со мной?.. Вот скоро уж тот день, как ты уедешь, Как навсегда исчезнешь из моей судьбы, И я...

Читати далі...

Тебе ще змалечку учили Вірить в Чудо, вірить в Бога. І все життя тобі казали, Що в тебе теж свята дорога. Ти свято вірив в те, що вільний І сподівався на удачу. Ти вважав, що все є спільним, Та в дійсності цього не бачив. “Ти обраний!”: тобі казали. І як не дивно, ти повірив. І до ніг тобі упали Лише для того, щоб ти вірив. Вони молилися на тебе, Гріхи просили їм простить І, сподівалися, що небо Захоче їх благословить. Ти був засліплений бажанням Допомогти усім на...

Читати далі...