Навіщо мови нам чиїсь?

Лише одну я поважаю!

 Цією мовою колись

Уперше я сказав: „кохаю”...

 Я нею, рідною, моїй

Завжди звертаюсь до дитини,

До бюрократів і повій,

До пересічної людини.

 І батько нею мій читав

Мені казочки чудернацьки...

Я перший іспит нею склав

Колись, в часи свої юнацькі...

 Чого ж ви, курвы, придовблись

До мене, як вороже військо?

За те, що розмовляю скрізь

Своєю мовою – російськой???

Напечатано с разрешения автора