ДУМА СКОВОРОДИ  Блакитний світ — як блекота,  Блакитний світ — звечірнів.  З тобою ж — тільки той і та,  і тільки те, що вірне.  Чи йми їм віри чи не йми —  вони живуть, як п'ють.  Живуть сами і ждуть сами,  сами себе кують.  А все те — хто ти, що ти сам,  а все те — ким би стати? —  Однаково: філософом  чи й до отари пастирем.  Однаковісінько. Пусте.  Живеш — і жий, і доста.  Коли ти сам собі ростеш,  і сам себе не просиш.  Бо є і зорі угорі,  і небо є вечірнє.  І є поріг, низький, як гріх,  тобі єдино вірний.

 

 Отак живу: як мавпа серед мавп - чолом прогрішним із тавром зажури все б'юся об тверді камінні мури, як їхній раб, як раб, як ниций раб. Повз мене ходять мавпи чередою, у них хода поважна, нешвидка. Сказитись легше, аніж буть собою, бо ж ні зубила, ані молотка. О Боже праведний, важка докука - сліпорожденним розумом збагнуть: ти в цьому світі - лиш кавалок муки, отерплий і розріджений, мов ртуть.

    

Василь Стус

Григорій СКОВОРОДА

Всякому місту звичай і права

Всякому місту - звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю - любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур *,
Всяхому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.

Знаю, що смерть - як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,-
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь...

Всякому городу нрав и права;
Всяка имеет свой ум голова;
Всякому сердцу своя есть любовь,
Всякому горлу свой есть вкус каков,
А мне одна только в свете дума,
А мне одно только не идет с ума.

Петр для чинов углы панскіи трет,
Федька-купец при аршине, все лжет.
Тот строит дом свой на новый манер,
Тот все в процентах, пожалуй, поверь!
А мне одна только в свете дума,
А мне одно только не идет с ума.

Тот непрестанно стягает грунта,
Сей иностранны заводит скота.
Те формируют на ловлю собак,
Сих шумит дом от гостей, как кабак,-
А мне. одна только в свете дума,
А мне одно только не идет с ума.

Строит на свой тон юриста права,
С диспут студенту трещит голова.
Тех безпокоит Венерин амур,
Всякому голову мучит свой дур,-
А мне. одна только в свете дума,
Как бы умерти мне не без ума.

Смерте страшна, замашная косо!
Ты не щадиш и царских волосов,
Ты не глядиш, где мужик, а где царь,-
Все жереш так, как солому пожар.
Кто ж на ея плюет острую сталь?
Тот, чія совесть, как чистый хрусталь...

який кращий? та як можна порівняти, кращий чи ні?

цей варіант

чи цей:

Всякому городу нрав и права; Всяка имЂет свой ум голова; Всякому сердцу своя есть любовь, Всякому горлу свой есть вкус каков, А мнЂ одна только в свЂтЂ дума, А мнЂ одно только не йдет с ума.

Петр для чинов углы панскіи трет, Федька-купец при аршинЂ все лжет. Тот строит дом свой на новый манЂр, Тот все в процентах, пожалуй, повЂрь! А мнЂ одна только в свЂтЂ дума, А мнЂ одно только не йдет с ума.

Тот непрестанно стягает грунта, Сей иностранны заводит скота. ТЂ формируют на ловлю собак, Сих шумит дом от гостей, как кабак, — А мнЂ одна только в свЂтЂ дума, А мнЂ одно только не йдет с ума.

Строит на свой тон юриста права, С диспут студенту трещит голова. ТЂх безпокоит Венерин амур, Всякому голову мучит свой дур, — А мнЂ одна только в свЂтЂ дума, Как бы умерти мнЂ не без ума.

Смерте страшна, замашная косо! Ты не щадиш и царских волосов, Ты не глядиш, гдЂ мужик, а гдЂ царь, — Все жереш так, как солому пожар. Кто ж на ея плюет острую сталь? Тот, чія совЂсть, как чистый хрусталь...

джерело