Рецепт кульбабового вина яскраво описав Рей Бредбері у однойменному творі.

І от буквально зараз я його куштую (вино, звичайно, а не Бредбері).

(Моя подруга - Аня О.- не полінувалась влітку, назбирала жовтих квітів і зробила вино....)

І це (певним чином) поєднує нас сьогодні з Реєм Дуґласом Бредбері, твори  котрого ми обожнюємо.

Це другий епізод мого життя, коли, описані Бредбері у "Кульбабовому вині", речі стають для мене реальністю.

Перший раз - це було лимонове з ваніллю.

 (Пам’ятаєте, Бредбері описує романтчну зустріч  Гелен Луміс і Вільяма Форрестера, яка  починається з лимонового морозива з ваніллю?..)

Так от. На площі Маяковського в Москві за часів перестройки з’явилось кафе "Пінгвін", у якому продавалося морозиво з різними наповнювачами. (Ми тоді навіть не знали, що таке буває).

І от одна моя подруга (зараз відома російська письменниця Вікторія П.) завела мене в Пінгвін і замовила лимонове з ванільним...

Чесно кажучи, зараз я не пам’ятаю того особливого смаку....

Але враження не забуду ніколи...

Це було  цілковите відчуття того, що ти на смак відчув прозу Бредбері, відчув смак "Кульбабового вина"....

Адже відчуття  не забуваються ніколи....

"Візьмеш літо в руку, націдиш літа в келишок (звісна річ, у манюсінький, у найменший, який є, щоб тільки крапелиночка вмістилася), а тоді піднесеш до рота, скуштуєш - і воно враз розтопить зимовий холод у твоїх жилах..."

 http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=6044&page=1#text_top