Замітки насамоті

Замітки з міткою «насамоті»

Хай буде без заголовку

ПАЗЛИ

У нас із нею лінії одні -

Ті лінії, що в’ються на долонях.

Чому ж вони так дорогі мені,

Чому тоді від них я у полоні?

Думки у нас із нею теж одні,

І мріями їх доля поєднала.

Чому ж вони так дорогі мені,

Чому мені завжди ії замало?

Вуста у нас із нею теж одні

Тоді, коли злилися в поцілунку.

Чому ж вони так дорогі мені,

Чому від них немає порятунку?

У нас із нею все одне на двох.

З таким коханням і життя замало.

І скласти пазли так міг тільки Бог.
Так скласти, щоб ніщо не роз'єднало.

Ніхто так, як розлучені чоловіки, не вміє співати про мрії