Я щось розхворілась останнім часом, а в дощ це окремо противно, але сьогодні проглянуло сонечко, свято, і гріх не сходити прогулятися лісом, навіть якщо просто коли йдеш кружиться голова , а найменша гірка вимагає стати на хвилину подихати повітрям і почекати, доки серце знову прийде в ритм.

  В нас дощу давно не було, відносно сухо і грибів не чекати, але ми оптимістично захопили два ножі і три мікропакетики )) на "а раптом".

  І це "раптом" раптом трапилося відразу як зайшли в ліс. Правда треба знати куди заходити, але це таке, якщо все життя живеш біля лісу - по іншому не ходиш))

  Тому ось :

  

 Сходили до річки, де трапилося знайти останні вже ягоди дикої ожини, кислі, але такі смачні!

  

Осінній ліс в сонці особливо гарний, а як пахне, мммм... Особливо коли йдеш опалим осиковим листям. Фото вставити не можу, бо не хочу різати , а розмір завеликий ((

  В кінці прогулянки результат був ось такий:

  

Вийшло кілограмів до п'яти, з яких особливо приємно було мені самій знайти з десяток грибів, які не лисички, але саме так в нас їх звуть за схожість. Вони попередники опеньок, саме тих грибів, на які чекаю весь рік, від осені до осені. 

  Ми вже як нагулялись від душі, тобто вже ледве йшли і мріяли де б його сісти відпочити))) і вирішили опеньки не ходити шукати, але сестра все ж сходила пізніше, і ось, неймовірний врожай!

  

  Саме так - аж чотири молодих грибочки))) навіть не знаю що робити, кинути їх до купи з гливою рука не підіймається, бо ну це ж опеньки!))) Але і приготувати десять лисичок і чотири опеньки - то за часом і затратністю якась висока кухня виходить..))))  

  Ну, завтра видніше буде, бо з температурою готувати щось часто просто немає ніякого бажання, але раптом - то заморочусь, і пюрешка, куди ж без неї під перші опеньки ))))