Навіяно однією розмовою
- 19.01.21, 21:02
Розмова була про складність знайти свою половинку на сайті знайомств, і про адекватність оцінювання себе як чоловіка - бо всім треба самодостатній, "справжній чоловік", а мій співрозмовник себе то "оцінює адекватно".
Так от щодо оцінки того, хто для кого кам'яна стіна і справжній мужчина - пригадалось мені одна життєва історія.
В мого вже покійного батька був друг, той, що справжній - дядько Микола, кремезний солідний вусань, прораб в великій ремонтній компанії. Начальник невеликий, але дуже навіть значущий, якщо знати контингент робочого класу в його підпорядкуванні - тільки дай слабину і робота стане, бо то зап'ють всі, то засаботують - гроші то за місяць дають, а не за об'єкт. В пана Миколи дисципліна була на висоті, бо мав репутацію - двічі в молодості відсидів за "хуліганку", з нанесенням середніх і тяжких. І з роками розуму і витримки побільшало, але запальний характер і кулаки залишились ті ж.
Але була в нього маленька слабкість - раз на кілька місяців пан Микола "йшов в астрал", себто в глухий двотижневий запій. А з його характером він не ризикував і пив вдома, практично не виходячи і тим більше не з'являючись на роботі.
Я коли дізналась, навіть здивувалась - як його жінка, маленька, йому по плече, худенька, сприймає це нормально На що батько відповів, що все в порівнянні, і якщо рівняти його з першим її чоловіком - то він святий - любить її, балує, ніколи руку не підніме, заробляє добре, а від неї то всього - два тижні помовчати. А от перший чоловік був наркоманом - лупив як сидорову козу і жили як бомжі, бо всі гроші відбирав на дозу.
Все завжди залежить в житті не від "об'єктивної оцінки себе", а суто від того хто що шукає, і з чим чи ким тебе порівнює. Тим більше якщо ти - справді достойний, адекватний чоловік
16