Кожного року в кінці весни чи на початку літа, в залежності від погоди, в мене наступає момент, коли задумуюсь про вічне, і кілька бажань діймають своєю нездійсненністю

Вічне "як в 24 години втиснути те, що неможливо", " чого доба така коротка", "як взагалі встигати все, що хочеш", "чого в мене стільки справ завжди тут і тільки сьогодні", "чого ото воно мені взагалі все треба", "і все ж як все вмістити сьогодні, до вихідних і закінчити за місяць, максимум за півтора "

   Зрозумівши, що організм і мізки взяти і забити на все не хочуть, і я все це справді хочу втиснути в місяць, приходить головне питання - як не померти? 

  Слава богу, сьогодні попустило і полегшало 

. Але мабуть знову вдягну наручний годинник. Це завжди допомагає.