З одного боку, результати лікування онкологічних хвороб бувають дуже високими. Коли людина живе довго та щасливо. З іншого боку, онкологічні хвороби не стали такими, де можна гарантувати високий результат. Буває так, що лікування не приносить ефекту. А буває так, що навіть запропонувати лікування неможливо.

І дійсно, онкологічні хвороби нерідко викликають дуже сильний біль.

Але є одне але. 

Навіть, якщо хворобу лікувати неможливо, біль лікувати і можливо, і потрібно.

Сам особисто маю вже не один десяток людей, у яких був дуже сильний біль. Після підібраного лікування ці люди біль не відчували зовсім. Дуже рідко лікування болю є дуже складним, коли важко боротися з ускладненнями знеболюючих препаратів, а відповідно - підбирати дозу. Найчастіше - людина на тлі прийому ліків для знеболення болю не відчуває. Так, хвороба, яка викликала біль, нікуди не дівається. Так, прогноз для життя людини є обмеженим. Але тривалість життя - це штука дуже індивідуальна. І довгий чи короткий термін того життя, яке людині залишилося, краще прожити без болю, ніж в муках.

Тому лікування болю - це дуже важлива задача. На щастя - нескладна в більшості випадків. На жаль - цьому питанню не так часто надається належна увага.

Лікар має розпитати пацієнта та дізнатися все про біль. І оцінити його силу. Силу лікар оцінює зі слів пацієнта (немає апарату, який сам може поміряти силу болю). Пацієнт оцінює силу болю від 0 до 10. 0 балів - не болить. 10 - настільки сильний біль, сильніше якого собі неможливо уявити.

Лікар призначає лікування болю в залежності від сили болю:

- слабкий біль (1-3 бали) - ненаркотичний препарат для знеболення (парацетамол в таблетках, постійний прийом) + протисудомний препарат (прегабалін або інші). це називається перша сходинка.

- біль середньої інтенсивності (4-6 балів) - до препаратів першої сходинки додається слабкий опіоїд (трамадол). Це - друга сходинка.

- сильний біль (більше 6 балів) - до препаратів першої сходинки додається морфін (або інший сильний опіоїд). Це - третя сходинка.

Призначається лікування в таблетках, а не в уколах. Уколи мають призначатися тільки в тому випадку, коли нетравмуючі способи використати неможливо. Таблетки, пластирі, розчини для прийому всередину - не травмують.

Препарати призначаються "по годинах", а не "на вимогу". Має бути створена постійна концентрація знеболення в крові для попередження болю, а не лікування "в догонку". Морфін, наприклад, майже завжди треба призначати 6 разів на добу (кожні 4 години).

Через 24 години після початку лікування болю треба оцінити ефективність цього лікування. Якщо біль зник - продовжувати підібрану схему. Якщо успіху не досягнуто - міняти. Змінювати препарати, підбирати ефектину дозу. До отримання належного ефекту. Особливий препарат - морфін. Доза підвищується доти, доки не отримано ефекту. Немає однакової для всіх максимальної дози. Єдине обмеження - доза не підвищується, якщо виникають ускладнення, які неможливо прибрати та які загрожують життю пацієнта. Зазвичай це дуже високі дози.

Кожен лікар має право призначати наркотичні ліки (опіоїди) для лікування хронічного больового синдрому. Ніяких дозволів від онкологів та інших фахівців не вимагається чинним законодавством. 

Для виписки рецепту на наркотичні ліки потрібно тільки бути офіційно лікарем (мати диплом) та законно працювати в законному закладі охорони здоров'я (заклад має мати ліцензію на медичну практику). В державному, в комунальному, в приватному закладі чи як ФОП - це неважливо.

Кожен лікар для надання паліативної допомоги (це такий термін, що означає зменшення страждань невиліковно хворому пацієнту, якщо стисло) має право виписати рецепт на наркотичні ліки хоч в таблетках, хоч в ампулах на таку кількість препарату, яка потрібна для лікування протягом 15 днів. Це вказано в наказі МОЗ Україні №360 від 2005 року (зі змінами, що прописані ще з 2013 року).

Лікування болю при інших, неонкологічних хворобах, які неможливо вилікувати - таке саме. Морфін для знеболення на третій сходинці можна (і треба) призначати при будь-якій невиліковній хворобі. Неможливо лікувати причину - лікуй біль. Людина не повинна жити в муках і стражданні. 

Налбуфін - не підходить для хронічного застосування. Призначення налбуфіну лікарем через небажання "зв'язуватися" з "рожевими рецептами" означає, що лікар думає більше про те, щоб менше робити, ніж думає про пацієнта. Тим більше, що налбуфін є тільки в уколах (тобто більш травматичний). Цей препарат створений для короткотривалого лікування (до 3-х днів).

Я завантажив кілька графічних файлів на тему знеболення. 

Це може бути корисним лікарям, у яких зустрічаються пацієнти з хронічним больовим синдромом.

Або людям, що страждають на цей синдром. Або людям, які здійснюють догляд за пацієнтами з хронічним болем (родичам, інколи - сусідам, друзям тощо). 

Власне, картинки повторюють те, що я писав в пості. Але можливо будуть трохи більш наглядними. 

P. S. Можливо альбом буде поповнюватися, коли я зрозумію, що є ще щось корисне, на що варто звернути увагу.