О, ці блискучі, дивовижні, ні з чим не порівнянні проблеми то з доступом у Всесвітню Мережу взагалі, то з додаванням публікацій зокрема!

Які емоції, які переживання дарують мені вони - проблеми ці!

Напевне без них було б нудно жити, га?

Втім, в оффлайні в Олександра Некрота проблеми ще серйозніші. На жаль, зараз - у даний момент - я не готовий робити набутком громадськості жодну з них. А більшість так і залишаться моєю таємницею.

І взагалі - що там радять не лише псих-олухи, а й Психологи?

Завжди і всім кажи, що в тебе все ОК!

Оточення не любить плаксіїв!

Людина є те, що вона про себе думає - з усіма наслідками, які звідси випливають!

Та інше та інше.

М-да-а...

Невже все через те, що я погано про себе думаю?

Та не може бути ні на підсвідомому, ані на безсвідомому рівні, не кажучи вже про свідомий, ТАКОГО, що відповідало б тому, що коїться нині зі мною!

Річ в іншому.

Найімовірніше, я навіть готовий назвати свої проблеми поіменно.

А це вже перший крок до їх вирішення.

Робитиму другий, третій і всі подальші, хоч би скільки їх знадобилося.

Тому що якщо вже не вдалося не створювати собі проблем або уникнути їх якось інакше, то доведеться їх вирішувати. Нікуди теперка від цього не дінешся.

І хай поможе мені Бог по веліцей милості Його.

Уже хотів ставити крапку, аж раптом згадав про заголовок цього поста.

Чому "Віддайте мені мою колію!"?

Тому що випав я зі своєї колії за останні кілька днів через усе те, про що вважаю за потрібне поки що або назавжди промовчувати!

Хочу назад.

У свою колію.

Буду туди повертатися. Іншого не дано (сподіваюсь)...

Отак-то, дорогі браття і сестри.

Джерело: Віддайте мені мою колію!