Жив собі якось на світі горобець. Звали його... а, втім, яка різниця? Звали його просто Горобець. Це не головне. Головне те, що вже другий рік він навчався в університеті. І був Горобець таким, як усі, тобто не тільки вчився, а й дуже любив погуляти...
І ось одного разу вирішили відправити нашого Горобця за обміном до одного з європейських університетів. Горобець дуже зрадів і почав готуватися до перельоту, але казочка не була б казочкою, якби щось-таки не трапилось... Проводжали друзі нашого Горобчика в дорогу, святкували. День проводжають, другий, третій... Весело всім! І ось наївся наш герой якихось дивних комашок, напився з якоїсь сумнівної калюжі та й полетів собі. Та, як водиться, збився він з курсу та знепритомнів...
...Прокидається Горобчик, а навкруги... джунглі якісь темні, спекотно дуже, із хащі лунають дивні звуки. "Щось не схоже на Європу", - подумав собі Горобець і раптом побачив декількох дивних, різнокольорових та дуже галасливих істот, які обступили його з усіх боків. "Ви хто?" - Запитав спантеличений Горобець. "Ми папуги, хіба не бачиш? А ти хто такий?" "Я? Я Горобець. Прилетів за обміном до вашого університету." Переглянулися між собою папуги, та й кажуть: "Немає в нас університету. У нас навіть ПТУ немає. Ти ж до Африки потрапив!" "Нічого собі! Отакої! До Африки?! Ото була калюжка!!!" - Вигукнув Горобець і задумався. Потім почухав потилицю і сказав: "Якщо у вас немає де вчитися, то що ж ви робите двадцять чотири години на добу сім днів на тиждень?" "Залишайся з нами – і побачиш." "Ну добре, я залишусь", - відповів Горобець, а папуги... Папуги почали голосно розмовляти, співати, танцювати і веселитися. Нашому герою теж було дуже весело, але він був відповідальним горобцем, тому зібрався летіти далі. Нагодували його папуги дивними африканськими комахами, напоїли його водою з Нілу та й відпустили.
Полетів Горобець далі. Летів-летів собі, та й занесло його знов у дивне якесь місце. Озирнувся він навкруги: "Невже це теж не Європа? Всюди лише вода і крига, усе біле-біле." Раптом бачить він, хтось до нього у діловому костюмі йде. Підбігає Горобець до цієї істоти та й питає: "Ти хто? Я, наприклад, Горобець." "А я – Пінгвін", - з гордістю відповів незнайомець. "Хто-хто?" "Пінгвін, я тобі кажу. Що, ніколи не чув?" "Та ні, чув. Але ж пінгвіни не водяться в Європі. Це ж Європа?" "Що? Європа? От насмішив. До Європи звідси летіти й летіти..." "Ну добре", - зітхнув Горобець, - "а де тут у вас університет?" "Що? Університет? Тут, в Антарктиді, він нікому не потрібен, тому його тут і немає", - розсміявся Пінгвін. "А що ж ви тоді робите цілісінький день?" "Ходімо до моїх друзів. Усе побачиш." ...З пінгвінами Горобчик провів чудовий день. Всі каталися з крижаних гірок, купалися в океані, їли морозиво з айсбергу... Змерз наш герой, – аж посинів увесь – та й каже: "Ні, краще я додому полечу, холодно у вас. Ще й в універі, мабуть, вже зачекалися", - та й полетів собі.
Нарешті він без пригод дістався дому. Який же Горобчик був радий повернутися до рідного університету, до друзів. А коли його спитали, як там було в Європі, він просто відповів: "У гостях добре, а вдома набагато краще!" Горобчик-то наш був ще й винахідливим!..
P.S. А про те, що було, коли всі дізналися, де ж насправді був Горобець, вже інша казочка.