_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_---------

Зустріч...

- ОПА! Невже?! Привіт!

- Ти ба! Здоров! За скільки літ...

- Мозоль робочий і костюмчик...

- Та да.., найшов погожий стульчик

- А я в завод.., поки спецівка...

- Та що ж, до діла теж криївка.

- По сто? Чи як? Чи за кермом?

- Чого ж, водила із автом...

- За зустріч друже, аж приємно!

- Давай! Учились недаремно.

- То точно... І по другій мо?..

- За те!.. Лиш раз ми живемо!

- Дружина як? А діти є?..

- Маруся? Добре. Син окей!

Директором одного з банків,

Удався в батька до останку.

- А мій в таксі вернЕ баранку,

Дочка на швейну йде щоранку.

Дружина поки не працює,

На ринку деколи торгує...

- Таке життя. Ой, вибач, звонять...

Що-що?! Сто тисяч?! То вже гонять!

Бери стодвадцять і не менше,

Вже не надурять як уперше!

Ти вибач друже, час спішити...

І поскоріш усе рішити...

Пішов дружбан... Заліз у мерс,

Помчав ловити долі сенс...

А інший, вуха лиш почухав,

Покірно скільки винні слухав

І розплатився за обох...

Приємно ж час провЕли вдвох.

---

Такі то справи... Випадок?.. Буває...

Щось часто платить той, хто менше має

...