З гранатомету – по воротах, «Молотовим» – по автівках, автоматними чергами – по українських солдатах. Так почався вночі штурм Маріупольської військової частини. Уманчанин, який служить у військах спецпризначення розповів, як вони пережили ніч і як до останнього вірили, що не доведеться стріляти по людях. Проте з боку «мітингувальників» з’явилися ті, хто має важке озброєння і вміння вбивати, пише “Вечірня Умань“.

Спецназівець прохав не називати прізвище, бо боїться за життя своїх родичів.

«Ще звечора було неспокійно — розповідає він. — ми знаходилися на території частини. Всередині – чимало бійців – жителі цього регіону. Ніхто не збирався стріляти в людей. Тому їх прохали відійти – є устав і будь-який штурм військової частини має бути припинений з використанням зброї. До нас кричали жіночки. Потім несподівано риторика змінилася – через паркан чув як говорить якийсь чоловік. Через слово казав «блять» і спілкувався російською, а не маріупольським «суржиком». Деякі з наших вояків вагалися – усе таки ж люди стоять. І тут почалося – вибухнули ворота…»

Спочатку стріляли вгору, проте в солдат полетіли кулі – з боку «мирних» пішли автоматні черги. Довелося стріляти на враження – цілили по спалахах пострілів.

«До частини прибула підмога і почався «захват». Можу сказати, що кількість поранених з боку нападників більша – бо вони тікали на автівках. Зараз їх переслідують. Серед тих, кого вбили і затримали, є громадяни російської федерації… З озброєння: автомати, снайперська гвинтівка, кілька легких гранатометів… Хто ці люди, сказати не можу – це має оприлюднити керівництво. Скажемо так, це не «цивільні».

Після ночі військові і спецпризначенці заявляють — здаватися не будуть. Бо мирне населення використовують бійці з іншої країни, аби роззброїти війська і ввести свої. А тоді погано буде усім – і учорашньому «мирному населенню», і військовим.

«Я дуже прошу жителів Сходу, схаменіться. Вас штовхають на війну і ваші життя не цінують. Жодна людина при своєму розумі не наказувала б штурмувати військову частину. Бо це гарантована смерть… Пам‘ятайте, ми всі діти однієї країни.»