Розвію смутой над водою
нехай несе геть течія
подалі з місць,де ми з тобою
були удвох...лиш ти і я

обійми палкі на прощання
в душі лиш тиша та пітьма
думки натягнута струна
тай не потрібні більш слова

а де були цілунки-шрами
тай гоїтися не спішата
щимлять лишень ночами й днями
сльозьми щей на очах бринять

хай туга виллється у пісні
над той водицею стрімкою
а все, що було до чи після
забудеться й спливе з рікою

в келешній накурено
сто мужчин
з курвами кокур вино
стіл тріщить

з марноти марнотності
в сивий дим
увійду в самотності
сам-один

питиму не їстиму
з п"яних дум
думатиму істину
як знайду

і у цій зімлілості
у журбі
прошу в Бога милості
не собі

у плафоні-бублику
лампи бра
і музИка мУзику
файно гра

і крізь ці мелодії
до душі
увійшли мов злодії
міражі

там свіча засвічена
в туманІ
усміхнулась дівчина
не мені

увесь світ хитається
і густий
в келех проливається
сивий дим

і хтось йде у хибкості
світу встріч
просить в Бога милості
в темну ніч...