Я таки це зробила! За 22 дні я пройшла всю бюрократичну машину і навіть встигла подати об"яву в Атестаційний вісник до 20 числа, тобто за 960 грн, а не за 1450...Попереджуючи деякі коментарі - це були єдині гроші які я заплатила і це абсолютно офіційний платіж.
Навіть не знаю що мені допомогло - чи то мій імідж "дитина-дитиною", чи деякі фамілії в моїх папірцях, чи то просто зірки добре встали і мені поталанило...хоча звісно нерви потріпали добряче - є у наших бюрократів така манера, спочатку сказати "Що ви мені принесли за маячню?" (не той шрифт, не той абзац, неправильне скорочення і т.д.), а потім, коли ти вже гарячково прораховуєш подумки як будеш цей папірець перепідписувати тобі кажуть щось на кшталт "Ну ладно, на перший раз пробачаємо"...Доречі самі страшні люди це аж ніяк не члени вченої ради які дають добро на захист роботи і дивляться що власне ти написав. Сама страшна людина - секретар Вченого секретаря, яка або дає твої папірці на підпис начальнику, або посилає тебе їх в десяте правити...
Звісно терміни у мене все одно лишаються дуже стислими, особливо через 10 днів "травневих канікул" (ніколи не думала що вони мені так стануть поперек горла). Для повноти "щастя" в неділю на тиждень прилітають мої французи...а мені за наступний тиждень треба:
 - вичитати, роздрукувати, зшити і віддати примірники дисертації опонентам
 - узгодити і віддати на друк автореферат
 - підготувати все для розсилки автореферату
 Плюс пари, бакалаври...коротше кажучи спокій нам тільки сниться....
Але вершина вже видніється, що не може не радувати...

1. Секретаріат Президента України ( досі не можу зрозуміти, навіщо???)
...
33. Національна бібліотека Республіки Таджикистан ім. Абулькасима Фірдавсі (тому хто вимовить одразу можна вчену ступінь з філології присуджувати )
...
35. Національна бібліотека Туркменістану ім. Сапармурата Туркменбаші, Ашхабад, площадь Нейтралитета (отакот - "незалежність" це вже пройдений етап, туркмени виступають за "нейтралітет" )

Шукаю в гугл-академії статті для вступу до дисеру, одна з назв видається надзвичайно знайомою...власна стаття на першій сторінці пошуку - це приємно ;)

День лізингу і маркетингу розсилки автореферату.
Сама суть розсилки для мене досі залишається загадковою. Точніше я розумію, навіщо розсилати автореферат по бібліотеках СНГ, вузах України та профільних НДІ - це логічно, хоча у наш час це насправді можна було б зробити кількома кліками в поштовій програмі, але то таке - бюрократія дерева не береже. Але, встрельте мене, я не розумію навіщо тарабанити на пошту примірники для членів вченої ради і платити по 2.5 за те щоб листоноша відніс їх туди звідки їх принесла я. Не говорячи вже про те що я ще маю потім всіх їх обдзвонити, впевнитись що автореферат таки до них дійшов і якщо ні - принести ще раз, слава Богу цього разу вже можна напряму.
Але як виявилось це ще дрібниці.
Прийшовши у відділення ми дізнались що марок у них нема. Не завезли. А відправляти ми маємо тільки з цього відділення. І якщо ми не відправляємо сьогодні - захист прийдеться переносити.
Ладно, колега їде в сусіднє відділення за марками. Привозить, клеїмо, по 75 конвертів у кожного (секретарем таки корисно попрацювати, швидкість поклейки марок у мене досі непогана). Віддаємо...і тут виявляється що марки нам продали неправильні і треба доклеювати, бо у нас більша вага...і взагалі відділення закривається на обід...
Цього разу за марками їду я, вже зі зразком щоб переважили і продали скільки треба. Встигаю за 2 хвилини до обіду (виявляється у різних відділеннях різний графік роботи). На пошті такої кількості марок нема (в цьому місці я ледь не розревілась)...добре що у відділенні є кіоск філателії і глянувши в мої перелякані очі поштарі спільними зусиллями набирають потрібну кількість, але дрібними номіналами.
Повертаюсь у своє відділення, яке якраз дообідало і обклеюємо 150 конвертів марками по другому колу і нарешті отримуємо довгоочікувані штемпелі на списках розсилки...