Ну що слова?
- 03.06.10, 22:52
- Поезія сучасних авторів.
Може, це весна?
Хто із пут-оковщастя виплітає?
Може, все це сонкелихом вина,
Що з весною в тон,так думки спиває?
Чи торкаюсь хмар,
чи тону в морях?
Мов в полоні чар –я не розумію…
То як ніч дощу,то як день мій шлях…
Та не відпущу
ні на крок надію!
Буду з срібних рос
пити той нектар,
Що від сонця й грозналились бажанням…
Наяву чи в сні –
Але вище хмар!
Яскравіше зір!Може, це кохання?

Люблю я вітер… З ним так легко, щиро…
Він душу запитаннями не рве.
Підхопить на могутні дужі крила
І всі думки за обрій понесе.
І всі проблеми, всі тривого й болі
Стають мізерними, що й не помітить їх,
Як відчуваєш насолоду волі
На кінчиках крилатих рук своїх…
Нестримний вітер… Як люблю я вітер!
Коли весь світ біжить без вороття,
А ти з опалих пелюсточок-літер
Складаєш фразу: «я люблю життя»…
Не проклинайте, нене, діточок!
Вони не схиблені, вони ще просто діти,
вони нанесли в хату грудочок
не для того ,щоб Вас тим розгнівити,
Не проклинайте,бо страшніш нема
за необачні мамині прокльони,
які випалюють всі нутрощі до тла і залишають попіл на долонях. Не проклинайте ,матері ,дітей, бо їхня сила з вашої струмує, а ліпше притуліть їх до грудей, хай серце з серцем разом запульсує...