Вы бы хотели услышать/ или сказать в данную минутку?

Для меня- это пусть у тебя все будет хорошо...

приказали бежать. я стою, не двигаюсь.

приказали молчать. словесный поток невозможно остановить.

приказали ненавидеть. люблю больше жизни...

---

странная борьба с системой... но иначе не выжить.

---

а может лучше наоборот,

убежать? замолчать? возненавидеть?

Привет. Да это снова я. И снова хочу сказать, что я тебя люблю. Ты знаешь? Это прекрасно. Но все равно я не устану повторять это снова и снова. Но если тебе надоест, ты только скажи, и я перестану. Буду просто смотреть на тебя и мысленно повторять, что я тебя люблю.

А вчера у нас был праздник. Я знаю, что ты помнишь. А я вчера забыла. Прости :) так уж вышло. Знаешь, я за этой работой забываю массу вещей. Но это не так важно. Вчера у нас был праздник. Вот уже 7 месяцев как мы вместе. И как ты меня выдерживаешь столько времени? Я же просто маленький дьяволенок! Или нет? ;)

В общем неважно. Главное, что я тебя люблю. А на остальное наплевать. Главное, что ты рядом. Главное, что мы вместе. А с остальным мы справимся. Просто никогда не забывай, что Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ БОЛЬШЕ ЖИЗНИ!!!

По инету ходят слухи,

Зайцы - это вам не мухи!

Попадет зайка в ловушки -

Не помогут даже ушки...

Как он ими не вертел,

Все-равно не полетел!

(слушаем музон )

 

Хочу такой же!

.

я начинаю стрелять по живым,

я перестала бояться оружия.

глупым, уродливым, просто больным,

так опускаюсь я глубже и глубже.

я перестала бояться оружия,

я застрелю тебя по старой дружбе.

(с)

 

 

вчорашній день. остання спроба... чи може перша?! ніхто зараз не згадає. от лише стояти на місці не варто. рухатись вперед за будь-яких умов. навіть коли боляче. навіть по головах. навіть коханих.

совість? а навіщо? чому вона повинна бути саме в мене?

нє, дяк. в мене і так всього багато. лише цієї зарази не вистачало. ха! забирайте собі. корисна річ, кажуть. дивіться тіко не помріть від неї... страшний вірус С.О.В.Є.С.Т.Ь. запаланіл моск!

кулю в лоб кажете? знов нє. то не наш метод. кілька чорненьких пігулок і вийде разом з усім іншим дєрьмєцом... о! то вона в вас щє й живуча?! от зараза! тоді клізма вам паможит!!! на крайняк марганцовка та 2 пальці до рота.

вийшла? ну тоді всьо ок! можитє смєла щітать сібя сЫчастлівим чілавєкааобазним сучіством гг)

хев е наіс деі!

Я не забыл Вас!

Концерт окончен, толпы журналистов...

Ну ладно, пусть - не толпы... чуть приврал.

Мне задают вопрос, блокноты стиснув,

Ну где же я так долго пропадал?

Я тут же руки спрячу, что б мозолей

Они не обнаружили моих.

Ведь петь вам - это не мешки ворочать,

А я ворочал их без выходных.

Пусть до Урала пособирал я всю стеклотару,

Пусть я в котельной держал давление, склад сторожил.

Пусть я в Тюмени "тундру" курил, под Воркутою уголь рубил.

Но три аккорда я не забыл.

Пусть я таксистом развозил пьяных со всех вокзалов.

Пусть я прохожим впаривал жвачку и "гербалайф".

Пусть я на дачах грядки копал и у таджиков плов воровал.

Но я вернулся и в этом кайф.

Я ВЕРНУЛСЯ

 

Сегодня у меня был необычный день. Честно признаюсь я сегодня я напился. Это
происходит редко, но каждый раз есть на это причины (я надеюсь).  Сегодня я
посетил очередное мероприятие в кофе Филин. Так получилось что я там был
один. Я хотел взять с собой девушку с которой я сейчас более-менее общаюсь,
но она не смогла... Так всегда происходит... В прошлый раз я не пошел,
а сейчас я шел просто с мыслю напиться... И это у меня, как не странно,
получилось... Я насладился живой музыкой, что играли малоизвестные рок группы.
Я тотально наслаждался музыкой от всей души, но душевную боль это не
излечило, только приглушило.

Возвращался я тоже весьма необычным способом. Я живу на троещине возле
фестивального, а вышел из маршрутки где-то между радужным и троещенским
рынком, уж больно хотелось по естественной нужде :) От это места я шел
пешком. На встречу мне попадались такие же пари, которые остановились по
нужде, в чем я искренне желал им удачи :) Я шел домой по самым темным
улицам, там где любой профан мог спокойно заблудится. Я чувствовал себя
ребенком, кидался снежками по столбам. Около своего дома в ларьке я купил
минеральной воды, чтобы заглушить будущий сушняк и шоколадку чтобы чего-то
поесть утром... Вот...

Не судите строго. Не смотря на мои позитивные заметки я такой же человек
как и вы, со своими тараканами в голове и со своими проблемами...

при общении (обсуждении, споре) с коллегой по работе мне было оппонировано,

что я ЮРОДСТВУЮ.

теряюсь в догадках:

 

 

люди мають чудову властивість постійно змінюватись, неважливо то „+” чи „-”.

разом з ними змінюються і їхні музичні вподобання

я зростала на музиці, що слухав мій дядько, - Наутілус, Сектор Газа... пізніше Лінда, Агата Крісті. ще маленькою наспівувала „Я хочу быть с тобой”, „Мало огня” та „На тебе как на войне”.

стала трохи старшою, зрозуміла, що окрім дядькової існує й інша музика. й стала божевільною хванаткою Іванушек гг) звичайно, ні про які концерти й мови бути не могло (я ще навіть до школи не ходила)... а про існування таких фанатських штук як постери немала ніякого уявлення. зате в мене була АЖ 1 касета з їхнім першим альбомом. от так і фанатіла))

потім з*явилась на той час геніальна (як для нашого пострадянського українського музичного ринку) програма „Територія А” з усілякими Юрками Юрченками, Формулою Води, ВУЗВ та Анжелікою Рудницькою на чолі. мабуть, немає такої людини (що в той час все ще цікавилась музикою), яка б не дивилась цю передачу, чи хоча б знала про її існування. це дійсно був фурор... і я, як дійсно мейнстрімова дівчина , просто не могла залишити це поза своєю увагою. звичайно не пропускався жоден випуск програми (навіть найнудніший, коли Рудницька весь час читала листи прихильників), куплялись касети та газета/журнал (не пам*ятаю що то точно було) „Території А”.

і от настала ера BIZ-TV! аллеллуйа братья і сьостри! до наших вух досить великими порціями почали доноситись хіти зарубіжних виконавців. пересічний меломан був задоволений цілком та повністю. /ну, про тогочасних зірок вже писала, повторюватись не буду/  проте, чомусь не пам*ятаю, щоб я дійсно від когось фанатіла, адже вибір був просто величезний і обрати когось одного було вкрай тяжко.

та от в „закрамах родіни”, тобто в одному з відділів батьківських меблів знайшла касету E-Type (насправді й досі подобаються їхні старі хіти))), і то було кохання з першого погляду! тим більш хіба такий гарнюній мужчінка з таким шикарним волоссям може не подобатись?! про його калєгу лєді-вамп взагалі мовчу, вона просто неперевершена! я навіть на концерті мала змогу побувати і ета била крута!!!)))

9-А клас... я так і не зрозуміла, як то могло статись, та якогось хрєна всі дівчата почали просто божеволіти від Децла (досі в шоці!). мабуть, не було дівчини, яка б не прибдала собі широкі штани, та не казала б “Yo!”. мені було достатньо одного року аби зрозуміти, шо ніяке я не Ё, і всі збірники „русский реп” можна спокійно викидати на смітник разом з купою постерів та інших фанатських приколів (а їх було занадто багато).

а потім був „останній поет темряви” гг) Віля Вало з його хлопчиками з групи Хім (як для нас)/Хєр (як для Америки). то був перший крок до тяжкої музики. завляки цьому захопленню насправді дізналась для себе дуже багато нового. наприклад, що існують готи, вони бувають тру і нітру (насамперед ті, що вважають що Хім то готика гг), що чоловіки з довгим волоссям занадто сексуальні і коли їх бачиш рота тре тримати зачиненим =)), що музика, що хоча б якимось чином відноситься до року, містить в собі дуже багато емоцій і може створити твій настрій, що навіть нерозділене хворе болісне кохання все ж набагато краще, ніж цілковита порожнеча і т.д. і т.п.

а зараз я вже не від кого не фанатію, а лише слухаю музику, вбираю в себе її настрій та безмежно поважаю та люблю людей, що її створюють.

і не важливо чи то альтернатива, чи то джаз або етно, чи навіть попса. в кожному жанрі можна знайти щось, що тебе неодмінно зачепить)))