Тоді, коли в мене почався ранок, і коли я визирнула у вікно, там знову падав сніг. Набридливим, дрібним і головне – не бажаним, ним презирливо жбурлявся вітер. Виходити не хотілось, але, взявши сміттєвий пакет у руку – мусила. «Не забути б ключі, а то…» - у голові обірвалась думка – сніг на асфальті біля під’їзду витоптаний весь трикутними слідами голубів, що пішо, ніби кепкуючи з людей, прогулювались поруч. ...хотілось би так само, як вони, хоч би для забави, разок політати...
Читати далі...