Мелодійне звучання електроніки та драйвових гітарних рифів поєднав
київський гурт Elleven Project.
Дебютний альбом Polyhedron, що вийшов у світ в листопаді 2011 року вмістив у собі як веселі, так і сумні нотки. Тим самим змусив закохатись у їх музику з першого звуку.
На всі питання відповідав засновник проекту Гліб Пекуровський.
-
Розкажи, як ви знайшли один одного? Як познайомились?
- Щодо гітариста - було це у 2006 році. Нік працював адміністратором репетиційної
бази, на яку в один день прийшов я зі своїм тодішнім проектом. Варто
відзначити, що в кращих традиціях та репетиційна база знаходилась в
двоповерховому гаражі. Згодом йому самому довелося стати у тому гурті
гітаристом. У 2008-му році ми з ним той гурт полишили, сформувавши ЕР. Вокалістка
Аля Вардугіна була знайдена дуже просто - через оголошення. Я тоді був активним
учасником однієї блог-платформи і певний час ми були знайомі віртуально, аж
поки вона не прийшла на прослуховування.
- Бачила у вас на знімках з концерту ще барабанщика, він з якого гурту?
-Справа в тому, що ми не маємо необхідності у барабанщикові в складі гурту. А наживих виступах використовуємо сесійних музикантів. На презентації дебютника з
нами був Рома Літинський, ударник гурту Холодне Сонце. Співпрацювати з ним
плануємо і надалі.
- Ти згадував про минулий проект, що це було?
- Це був майже стовідсотково електронний проект, що складався з мене - клавішника,
вокаліста та гітариста, яких змінилося двоє, Нік став останнім. Проіснував
проект близько 2 років, мав він назву Nowhereland.
- А яка історія назви Elleven Project?
- Ця історія зараз прозвучить вперше. Був початок 2008 року, ми якраз шукали назву для проекту. Не хотілося чогось надто пафосного, водночас хотілося чогось інтернаціонального і простого. І от я опинився в супермаркеті і, проходячи повз стелаж із CD побачив альбом проекту The Fellowship із назвою In Elven Lands. Але назву альбому я прочитав спочатку невірно як In Eleven Lands. А оскільки ми якраз шукали назву я подумав "Хм, Eleven. Те що треба". Ця назва потім затвердилася, згодом би додали другу літеру l і вона стала Elleven. Це зроблено через певну стилізацію, бо у багатьох шрифтах написання знаків 1 і l збігається. А ще згодом додався Project, бо нам стало відомо про існування декількох однойменних гуртів по світу і необхідно було щось до назви додати.
- До речі, у вас є музична освіта?
- 2 роки за класом фортепіано, а це не рахується. А в інших... Хіба що Коля 3
роки провчився на звукорежисера. Але гітару він тримає в руках з дитинства. Основна річ, яку потрібно розуміти, кажучи про музичну освіту - що освіта ця, перш за все, академічна. Світ так званої "естрадної
музики" - не противага і не ворог академічний, це просто інші реалії з іншими вимогами. - Згідна з тобою. А яка основна освіта у вас?
- Вища технічна. Спеціальність - "Системи захисту від несанкціонованого
доступу". зараз навчаюся в аспірантурі, зайнятий адаптивним автоматичним
управлінням та оптимізацією акустичних характеристик. Аля юрист за освітою, а Коля
вчився 3 роки в ДАККІМі, має солідний досвід в звукових питаннях різного роду.
- Як проходив запис дебютного альбому?
- Запис альбому тривав 6 років. Дався він з великими труднощами і взагалі дуже вимучений, бо зустрів низку проблем. Через це емоційних сил на його достойний піар майже не лишилося. Тому я дивлюсь на наступний альбом, на який вже є матеріал, як на новий старт. Як на доросліший альбом, що більше відповідатиме нам теперішнім.
- Чому так довго? Записувати альбом так складно?
- Сам по собі запис - процес приємний і творчий. Водночас, 6 років витратилися на багато чого. Я спочатку був просто клавішником, про вокал навіть і не думав. Вістимо, почалася довжелезна епопея з пошуком вокалістів, яка закінчился тим, що були різні виконавці, але все було не те. І я тоді на 2 роки пішов і зайнявся вокалом.
Окрім того, за різних причин не завжди ладилася робота із людьми, що мали відповідати за безпосередній запис. Все закінчилося тим, що весь альбом довелося спродюсувати, записати і зводити мені самому.
Я не скаржуся, бо під кожен з цих етапів мені довелося само-розвиватися, але це забрало час. А ще під кінець цього терміну я одружився, і під впливом дружини я раптово записав альбом.
- Дружина підтримує тебе?
- О так. І не дає лінуватися. По факту, вона перший слухач, бо знає пісні від найперших демо-записів. Все чує першою, і взагалі перший критик.
- Це чудово. Ще хотіла спитати, як народжуються ідеї пісень?
- Я належу до того типу музикантів, в яких першою народжується музика - під
пальцями. Гармонія на фортепіано, чи якась мелодія, абощо. Потім з цієї основи
виростає повноцінне аранжування. Потім ходиш, наспівуєш під те, що вийшло і
народжується так звана вокальна «риба». Під «рибу» підставляєш слова, що на
твою думку підходять атмосфері пісні найбільше.
Тому я не знаю, чи можу однозначно відповісти на питання про ідеї. Бо випадок, коли
я свідомо намагаюсь написати пісню про щось конкретне, в мене не працює. А на
першу музику першочергово впливає все ж настрій, з яким я сідаю за інструмент,
чи якісь невербальні "думкоформи", але точно не ідеї. Ідеєю пісні
оволодівають пізніше.
- Що у вашій музиці змінилось за час вашого існування?
- Як я вже казав, свого часу я був значно більше налаштований на електроніку, часом досить
похмуру. Ким би я не став потім, в оригіналі я був лиш клавішником. Згодом я став слухати значно більше гітарно-орієнтованої музики, часом відхиляючись до етнічної чи фолкової музики і ясна річ, що це відобразилося на тому, що створюю я сам. Polyhedron цим змінам гарний приклад: він все ще дуже електронний, але і важкої гітари там дай Боже кожному. Інколи це поєднання навіть призводить до того, що таку кількість електроніки і таку потужну гітару часом досить важко "узгодити", бо звуковий простір між двома вухами обмежений.
- До речі, який саме тираж у альбому?
- О, величезний, на півсвіту пороздавали по магазинам (усміхається). 150 штук. Насправді затрати, яких потребує процес тиражування дисків, ніколи не відіб'ються у випадку молодого проекту, та ще й у час безкоштовної музики у цифровому світі. Тому ми і виготовили лише 150 штук - для найзавзятіших шанувальників. Всі інші хай вільно скачують альбом з офіційного сайту ellevenproject.com і слухають, ми не жадібні.
- Яка ситуація з наступним альбомом? Чого чекати вашим слухачам та коли приблизно він вийде у світ?
- 6 років крутіння в голові переважно вельми похмурих і меланхолійних пісень з першого альбому призвели до того, що наразі я значною мірою налаштований на дещо світліший і оптимістичніший альбом. Якщо перший альбом дуже патетичний, концептуальний, епічний - то другий я бачу більш інтимним. Із досвіду першого альбому я зараз краще не називатиму строків. Але я налаштований не затягувати. Можливо, не найближчими місяцями, але у осяжній перспективі.
- Скільки у вас було концертів і в яких містах?
- Та думаю з десяток набереться. Всі в Києві. Ніколи не виходило активно давати концерти приблизно через ті самі проблеми, через які затримувався дебютник. Сподіваюся цю ситуацію змінити звичайно.
- Які курйозні ситуації у вас були?
- Ну, привіт МВС - одного разу з Колею побували в київському районному управлінні за гратами за вчинок, який не скоювали. Наша міліція нас береже, це правда.
- А що там сталось?
- Та, давня історія про розбиття в посольстві РФ вікна, коли ми якраз досить
недалеко знаходились. Комусь було потрібно нашвидкуруч знайти винуватців і в
них, очевидно, це вийшло.
Ще був такий випадок, одного разу Коля одягнувся відьмою на Новорічну вечірку
(усміхається). А на концертах зазвичай все добре проходить. Та в нас і не такий
великий концертний досвід поки що. На все свій час.
- І на завершення: які у тебе мрії та плани на майбутнє?
- Щодо мрій - декілька років тому, роздумуючи про
творчу реалізацію і про компроміси, які для цього потрібні, зрозумів,
що я, певно, не хочу бути багатим, я хочу бути щасливим. Тому думаю,
найголовніша мрія - продовжувати бути собою і робити ту музику, яка робиться і
яка, сподіваюсь, багатьох радуватиме, навіть якщо це буде не Вемблі з Коачелою.
І хай це не мрія про щось глобальне і величне, але важко мріяти, коли загалом
маєш все, чого бажаєш: дружину, сім'ю, друзів та улюблені заняття.
