хочу сюди!
 

Анастасія

39 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 20-50 років

Замітки з міткою «філософська лірика»

Фільтруйте слова

Після перегляду фільму "Тисяча слів"

Як ми говоримо багато
Пустих і  непотрібних фраз
І ними знищуємо брата,
Любов закреслюєм нараз.

За мить руйнуємо стосунки,
Що будували стільки літ.
Опоєні зневіри трунком,
Призупиняємо політ.

А придивитися б поближче -
Взамін любові - пустота...
І на стосунків попелищі
Танцює гола глупота.



Відгуки.

Frezy Grant

«Никогда не знаешь заранее, когда видишься с человеком, что видишься с ним в последний раз»

Включив этот фильм абсолютно случайно, желая просто посмотреть обычную комедию и расслабиться, я и представить себе не могла какое впечатление он после себя оставит. Тот глубокий смысл, который положен в основу сценария этого фильма заставляет много думать, и даже не столько о самом фильме, сколько о своей жизни, своих поступках.

И действительно, сколько пустых слов мы каждый день бросаем на ветер? Сколько пустых обещаний даем? И очень часто даже не задумываемся о том, что наши, казалось бы, безобидные слова могут кого-то ранить или обидеть. А наша злоба? Та злоба, которую мы держим в себе, которая отравляет жизнь нам и нашим близким? Ведь на самом деле, это так просто — простить… Наполнить свое сердце прощением куда легче, чем носить тяжесть обиды глубоко в душе. Но иногда гораздо тяжелей это понять и поверить в это.

«Тысяча слов» невероятно мотивирующий фильм. Как часто люди выглядят счастливчиками по жизни, хозяевами судьбы, даже не задумываясь, что в глубине души они глубоко несчастны, и что они делают несчастными людей вокруг себя. Не нужно бросать слов, которые «подобны листьям, бесполезно слетающим с дерева», а нужно совершать поступки, чтобы кто-то понял, что ты любишь его по-настоящему.

Якщо не дзвонять друзі...


Вже третій день зависла тиша,
У домі телефон пасе.
На вікнах дощ літопис пише,
А може, про любов есе.

За чаєм хочеться розмови,
Душевності і теплоти...
У суму присмак полиновий,
У смутку запах самоти.

Зажевріло на виднокрузі;
І поступово дощ затих.
Якщо не дзвонять тобі друзі,
То значить, добре все у них!




Кожному - своє

Не ступить на мерзенний, підлий шлях
Людина, сповнена високої культури.
Навчатися на власних помилках
Ніколи не захоче впертий дурень.

Не зможе християнин нанести
Ворожий погляд ближньому у спину.
Безкрилому увись не вознестись,
Забуде перекинчик Батьківщину.

Сліпий з пітьми не виведе народ,
Слабкий не зможе керувати сильним.
І скільки не давай йому свобод,
Не стане безхребетний колись вільним.

Той не забуде мальви і вербу,
Хто в душу упустив навік Вкраїну.
Свої закони, кредо і табу
Є на землі у кожної людини.




Калина

Звабливою і ніжною весною
 На квіти білі падали хрущі,
Їх  ніжно пестили п'янкі дощі
,
Коли була калина  молодою.

Роїлися над квітом її бджоли,
Тремтіли їхні крилечка легкі.
І формувались кетяги пругкі,
Спиваючи зорю лілову.

Улітку сну позбавилась й спокою:
Кохання не відводить від біди...
Гіркими стали ягоди-плоди
В виснажливім двобої із собою.

Зима розбавила життєву прозу,
Бо диво-дивнеє на світі є:
Чомусь солодкою завжди стає
Гірка калина від морозу !


Якими ж молодими ми були...

Навіяно http://blog.i.ua/community/53/1329190/

Якими ж молодими ми були...
Ми без кохання дихать не могли.
Парфуми в сумочку,  повіки -  синім,
На шпильках туфлі і спідничку міні!

Крутилася у хлопців голова,
Куди й дівалися прості слова.
Затим пісні бриніли під гітару
І молодь розсідалася по парам.

Горіли поцілунки на щоках,
Слова зізнань тремтіли на устах...
Лише одне приводило до тями:
"Додому, доню!" - звали сонні мами.



Життя... Корекція. Спокута...

Життя...Народження. Колиска.
Матусі очі. Близько-близько.
Наука. Вибір. Смак пізнання.
Реалізовані бажання.

Життя...Кохання. Насолода.
Політ. Падіння. Несвобода.
Аналіз. Труд і перемога.
Удаль протоптана дорога.

Життя... Корекція. Спокута.
Свобода, путами не скута.
І боротьба. За свято й будні,
Роки, щемливо-незабутні.





Даруйте жінці завжди квіти!


Даруйте жінці завжди квіти,
Кладіть до ніг тюльпани і троянди,
Лілеї, хризантеми, олеандри -
Холодної зими і теплим літом.

Увагою її зігрійте -
І, замість суму чи страждання,
В очах побачите кохання.
Даруйте жінці завжди квіти.

Жінки в душі - великі діти.
Серед рутин буденності пісної
Вони так хочуть доказів любові.
Даруйте жінці завжди квіти!



Як і тоді...

Гортаю  сторінки старої книги,
В ній скільки болю, стільки і хули.
Як і тепер, тоді плели інтриги,
Як і сьогодні, факели несли.

Як і тоді, птахи в душі співають,
І продають Вітчизну та чини.
Як і тоді, в дітей чиїхсь стріляють
Й не хочуть матері жахів війни.

Такі ж прекрасні пишуться картини,
Так само закипає в серці кров...
Незмінною лишається людина,
Безцінними добро є і любов.




Ім'я

Ім'я приходить із появою на світ
В міцну сім'ю малого немовляти.
І скільки б не було людині літ,
На нього не потрібно нарікати.

Адже воно репрезентує міць
Петро ось   означає "скеля",  "камінь".
Чи "миловидність", "грації" політ,
Як-от шевченківське імення Ганна.

Одні з імен, як лілії, цвітуть,
А другі запах мають. "Пахне миром"
Мирон, наприклад. Треті вірно "ждуть".
Четверті, як Людмила, "людям милі".

Олекса - "захисник", Назарій - "Божий",
А Северин - "серйозний" і "суворий".
В житті Микита - тільки "переможець"!
"Царицею" ми  нарікаєм  Дору.

Несе Олена "світло" в білий світ,
Софія - "мудрість", "мир" дає Ірина.
Карпо із грецької - це значить "плід",
А Володимир - "володіти миром".

Із гордістю ім'я своє носіть,
Імен негарних просто не буває.
Ім'я ви добре по собі лишіть,
Щоб ним нащадків внуки називали!



Щоб не летіть на бал до сатани

«А что же вы не берёте его к себе, в свет?» — спросил Воланд.
 «Он не заслужил света, он заслужил покой», — ответил  Левий Матвей.

Колише небо місячну колиску
В безмежжі зорянім,  нічнім.
І начищають янголи до блиску
Бліді зірки у мреві золотім.

Пірнають  вниз стрімкі метеорити...
Пульсує й до сьогодні  шал в мені.
Та, тільки,  як прекрасна Маргарита,
Не продаю я душу сатані.

Мені, як Майстру, спокою не треба,
Бо прагну я до світла - не пітьми.
За допомогою іду до Неба,
Щоб не летіть на бал до сатани.