хочу сюди!
 

Нина

49 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 50-56 років

Замітки з міткою «мої вiршi»

Зорянi дiти

ПТАШИНI КАЗКИ. ********************** ************************* 7. ЗОРЯНI ДIТИ. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~ / Українська казка /. …..../ завершення / Любiть!Хай буде звiр якийсь,чи птах.... Нехай на iншiй хтось говорить мовi ! Але ж i очi ,личка в них такi ж чудовi ! i Та душа,що сповнена Любовi , Та має в серцi Свiтло! Однiєї кровi Усi : птахи i звiри, або люди ..... Любiть! Тодi душа i серце свiтлi будуть! Тi дiтки...

Читати далі...

Дощ танцював

[Приєднана картинка] Дощ танцював у запальному танго, й запалювала нас вже навіть тінь і наша зустріч перетворювалась плавно на згубний танець диких почуттів. Заплутавшись у подихах безшумно, втамовуючи спрагу на губах, дощ танцював, а ми п’яніли згубно, впиваючись у кожен його па. Заворожи мене бажань грозою, цілуй очима… ти тепер лиш мій до забуття… Хай стане дощ сльозою, а ми розтанем пристрастю у ній…

Зорянi дiти

ПТАШИНI КАЗКИ. ************************ ***************************** 6. ЗОРЯНI ДIТИ. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ / Українська казка /. Тетянка в лiжечко лягає ….. Пташину дивну ту чекає, Що тихо, лагiдно бубнить, Коли до Танцi прилетить; Та вмоститься на пiдвiконцi У вечорi ,як сяде Сонце...... За обрiй--- десь-кудись далеко; Небеснi де живуть Лелеки..... Нема Пташини у свiй час !.... Тетянка дуже...

Читати далі...

*********************

Лондон… Берлін… Париж… Кава… шампанське… чай… Слухаєш… звеш… летиш знову за небокрай. Повість… новела… вірш… Пісня… соната… звук… Небом й землею між серця спинився стук. Сонячно… вітер… грім… Вечір… світання… ніч… Плачеш, смієшся, втім зовсім не в цьому річ… Сотні чужих країн… Фарби…акорди… па… Лондон… Париж… Берлін… Тільки тебе нема…

Люди,що лiтають

ПТАШИНI КАЗКИ. ***************************** ********************************* 5. ЛЮДИ, ЩО ЛIТАЮТЬ. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ / Українська казка /. …..../ завершення/ Вiршами наче розмовляли: Не говорили,а спiвали.... Та кожне слово,або рух Гармонiєю проявляв їх дух. Навколо кожного:як сяйво! Тому i одежина зайва..... Як тут : у кожної людини Вся...

Читати далі...

Не знаю... не вірю...

Я дивлюсь в твої очі, тільки в них нема навіть відблиску мого, в них байдужості тіней стільки, що вогонь перетворюють в скло. Я не хочу більше кохати. Я не знаю кохання святого. Тільки біль і бажання втікати залишило для мене воно. Я не хочу чекати більше, я не знаю надії із болю, лиш її пустотлива тиша убиває мене без жалю. Я не вірю уже в кохання, це лиш мрій і думок сваволя, це лиш вигадка й покарання для того, хто повірив в «люблю»…

Люди,що лiтають

ПТАШИНI КАЗКИ. *********************** **************************** 4. ЛЮДИ, ЩО ЛIТАЮТЬ. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ / Українська казка /. Птах знову завiтав пiд вечiр, Тодi вкладали спать малечу. Коли до Танцi прилiтав, Казковi сни їй надихав..... I оченятка прикривала Тэтянка й швидко засинала. Ось тихо сiв на пiдвiконце, Коли лягало спати Сонце. Та ледве-ледве Птах присiв, Вiдразу ж тихо забубнiв..... «Якщо заплющиш оченятка, То розповiм тобi й маляткам : Що далi ...

Читати далі...

Чарiвна Лелека.

ПТАШИНI КАЗКИ. ********************** ЧАРIВНА ЛЕЛЕКА. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ / Українська казка /. 3. ….... / завершення / Та доти квiточки цвiтуть, Поки дощi тi всe iдуть. Цi квiточки такi чудовi ! Вони всi рiзнокольоровi . I форми дивовижнi в них. Як тiльки дощiк той затих, Довкiлля дивним ароматом Наповнюється....Треба знати Той аромат,вiн має силу Впливати на людину милу, Що з серцем щiрим та вiдкритим, Щоби наповнювати Свiтлом..... Коли людина ця вдихає Той...

Читати далі...

Погойдаюсь

[Приєднана картинка] Опівночі підкрашу очі, губи й на місяцеві полечу гойдатись, бо там у небі гарно так, до згуби, бо там від буднів можу заховатись. І хай усі говорять, що я відьма, І від моєї тіні хай втікають, а я скажу вам, що я з ними згідна, хоч місяця в кишеню не ховаю. Протру його із зорями до блиску, щоб відбивались у очах чарівно, щоб чи далеко щастя, а чи близько до мене привели його все рівно. Я погойдаюсь з нічкою тихенько і порахую зорі нашвидкоруч, а...

Читати далі...

Безсмертна

Знівечена до крові лезом гострим своїх же прадідівських шабель і сокир. І що там вороги – на них немає злості, Вони лиш впевненості додають і сил. А діти… Біль на серце каменем лягає, як, замість стати втіленням твоїх надій, вони сиру могилу власноруч копають, щоб заживо похоронити тебе в ній. Безумці! Вони досі й так не зрозуміли, Що ти безсмертна, що нема таких могил, які б вмістили твою душу й твоє тіло, що величі твоєї не сховати крил! Знедолена, але безсмертна рідна мово...

Читати далі...