"Веселощі" почалися ще вчора з дзвінка нашого методиста, яка порадувала мене що я маю супроводжувати своїх другокурсників у яких я куратор на якись матч де вони будуть створювати масовку...На моє зауваження що у мене в цей час пара мені запропонували взяти і студентів з своєї пари...Після мого щирого обурення з приводу того де, коли і яким чином я муситиму цю пару відробляти методист таки погодилась обговорити це питання з деканом ще раз і, слава Богу вони таки додумалися що зривати заняття у пів-факультету то занадто і для супроводу вистачить одного замдекана...

Сьогодні я пожалкувала трохи що не погодилась піти на той матч, бо було щире бажання студентів поприбивати, особливо деяких. Хоч вже маю звичку до їх "перевірок на вшивість", але всеодно то добряче вимотує морально...

Для повноти щастя поламався блок живлення і спалив два діоди...Діоди то фігня - 5 хвилин роботи, а ось блок живлення прийшлось пошукати, бо співробітники лабораторії мають звичку все більш-менш пристойне обладнання розтягати по своїх кутках, а потім його фіг у них добудеш, хоча ремонтується воно саме під навчальний процес...Добре що якраз було начальство на місці...Але мені таки "сюрприз" зробили - виявилось що у блока живлення нема кабеля живлення і мені було запропоновано прикріпити два голі проводки, пофігу що якщо когось з студентів шарахне током відповідатиму я...Плюнула і пішла побиратися на кафедру - там мені швиденько дали потрібний кабель і цукерку і жити стало веселіше)))

...тихі, але яскраво освітлені вулиці, такі спокійні, такі певні...на них я пізнавала світ, розбивала коліна на скейті, чемно йшла в театр в новенькому платтячку, вповільнювала кроки щоб відтягти прощання...я знаю тут кожен двір, очевидні і не дуже переходи поміж старими будинками...тут відчуття захищеності виходить далеко за межі квартири

...високі стелі і скрипучий паркет, величезний каштан заглядає у вікно...шафи зі знайомими напам"ять книжками...каверзна колонка (знов треба звикати включати спочатку гарячу воду)...душ на півгодини (добре що мама у відпустці)...на сніданок омлет з-усього-що-попаде-під-руку, як в дитинстві, коли ми з сестрою лишалися самі на вихідні...

...я не можу сказати що я хочу тут знов оселитися - все-таки у мене є мій дім...але тільки тут будь-які негаразди і проблеми залишаються за дверима, на яких дзвенить мідний дзвоник-оберіг...

Чудовий осінній день, яскраве тепле сонце, легкий вітерець...все як завжди...тільки за вікном не чути жодного дитячого голосу...вітер колише пусті качелі...

За два тижні скинула два кіло...розумію що хтось би з цього радів, але не я...сподіваюсь що зможу швидко від"їстися бо ттт вже приводів для нервування поменшало...

На тиждень переберуся у рідні пенати - для мого і не тільки мого спокою...

 

Вчора довелося багато помотилятися по метро, тож традиційної газети не вистачило. Купила по старій пам"яті "Лізу" - як завжди заради рецептів і поржати зі сторінки психолога...почитала і стало сумно:

 - сторінки психолога нема

 - 99% статей - рекламні, причому відкрито рекламні

 - рецепти геть споганились. Колись, саме завдяки цьому журналу я здобула собі в родині славу великого кондитера - там друкувалися цікаві і надзвичайно вдалі рецепти які посіли почесне місце в моїй колекції. Цього разу (і це вже не вперше)  було три "тортики" з серії "Візьміть печиво і желатину і буде вам тортик який не треба випікати і від якого не товстішають"

 - про "модні" поради я взагалі мовчу - хто з магазинів більше заплатив то й модний...

 - наповал убив рецепт "коктейльної дієти", особливо "страшенно корисний" коктейль з кавуна і полуниці   Нє, я в курсі що у наш час можна легко купити одночасно кавун і полуницю, от тіки питання наскільки таке поєднання буде корисним якщо один з компонентів 100% привезений чорт-зна-звідки

 

За останні два тижні вдруге починаю день зі спілкування з міліцією - скажу вам будить краще за холодний душ...

Я розумію, що таке може статися у будь-якому районі, навіть най-най респектабельнішому, але мені реально страшно - два згвалтування за два тижні і обидва в радіусі кількасот метрів від мого будинку...Хоч бери банду в охапку і повертайся на дачу - там хоч і холодно, але маньяків нема...

http://korrespondent.net/kyiv/1114120

 

...причому на двох фронтах одразу...нарешті коханий показався лікарю і принаймі відомо що нічого особливо страшного (пневмонія ттт у наш час вже не вирок) з ним нема, хоча я і добряче перелякалася коли після явного покращення раптом вдруге вистрелила температура...і мій антивірусник наршеті виловив трояна який глючив інет - тому відміняється переустановка віндоуса, що не може не радувати...так що ще зовсім трохи і я нарешті опублікую літні фото та рецепти...

...сядьте на дієту з печива "Марія" і ромашкового чаю і займіться оформленням на роботу в КПІ - мінус 2 кг вам забезпечено...

...перед 1 вересня перукарні ще більш забиті ніж перед Новим роком...

...студенти 4 курсу ще здатні на істерики на кшалт "Якщо я буду з ним в бригаді, я не ходитиму на пари, так і знайте"

...студентів нашої кафедри я все-таки люблю більше, вони умнічки...

...фірмовий магазин ВАК називається "Дивосвіт"

...нормальний інтернет то є щастя...

...нема нічого неприємнішого за перспективу переустановки віндоусу...

P.S. ...Знаєте що таке кохання? Це коли твоє чудо валяється з температурою і голосом останньої волі помираючого каже "На вулиці дощ сильний - викликай таксі, я не хочу щоб ти ноги промочила"

В мире есть два человека, моя мама и моя бабушка, которым удается практически невозможное - парой фраз испоганить мне с утра настроение...никому другому это еще ни разу не удавалось...

Їздила у справах у Київ... Матінко рідна, ну і пекло! Не знаю що там кажуть синоптики, але у мене на градуснику сьогодні вранці було +33. Вночі мусила виходити на балкон трохи остудитись, бо спати нереально...Душ приймала мабуть разів десять за день, бо піт просто градом ллється (і це при тому що я дуже мало пітнію зазвичай)

Ледь доповзла до дачі, плюхнулась в озеро і заріклася в те пекло більше їздити...