Сумую без тебе...
Хвилини роками.
Засмучене небо в зірковій імлі…
Лечу знов до тебе стрімкими вітрами,
знайти тільки ще би тебе в суєті…
На тебе чекаю …
роки чи століття –
байдуже, не знаю,– скінчився вже лік…
Без тебе зникаю…
Зів’ялим суцвіттям
усмішка.
Згоряю.
Сльоза із повік.
Без тебе не мрію.
І знову дилеми,
«не можу», «не смію» і ще сотні «не»…
Лише пломеніють твої хризантеми,
даючи надію любити тебе…
Не повертай… Не зустрічай…
І слів кохання не чекай…
Не ображайся і не плач…
Ти вже в минулому… Пробач.
Забудь, як забувають сни…
Вимкнене серце… Не дзвони.
Перегоріли проводИ,
Нема мережі… НазавждИ.
Не звинувачуй, не шкодуй…
Тепер без мене світ малюй.
Доступ закритий, зрозумій.
Цей абонент уже не твій.
І все ніби як треба
День видався чудовий
Та все ж якось не звично
Що він минув без тебе
І посмішка не гасне
І очі мої сяють
От тільки тебе дуже
В житті не вистачає
Не заню де ти зараз
Коли вже повернешся
Розкажеш, що там сталось
До мене посміхнешся
Привіт!Привіт…
Я стільки тебе чекав…
Я марила так тобою…
Ти йдеш? У слід
Залиш хоч надій причал.
Пробач, що здалась без бою…
Зажди! Не йди!
Я так й не сказав тобі,
Як довго чекав на тебе…
Поклич… Вкради…
Сховай мене від дощів,
Хай сердиться хмарне небо…
Ти чуєш стук?
Це серце моє з грудей
Вистрибує – ти зі мною…
Сплетіння рук…
Я п’ю аромат плечей…
Бажання знов пеленою…
Відчуй! Бажай!
Я хочу для тебе лиш
і дихати, й мріяти, й снити…
Не відпускай!
Не можу…
Не мій…
Залиш
хоч мрію тебе любити…
Я від погляду твого п’янію,
По краплинці тобою впиваюсь.
У очах твоїх сонцем зорію,
З них натхнення і щастя черпаю.
Ми бездонну любові чашу
У руках своїх міцно тримаєм.
Тим сильніше кохання наше,
Чим їз неї ми більше спиваєм.
Цей нектар – запорука вірності,
Ллється в серце живою водицею.
За ковточок безмежної ніжності
Платить чаша любові сторицею.
