І гірко заридав...

Із неба сірого,

Похмуро кришталевого,

Полив на світ дощем

Свою печаль,

Убравшись в шати 

Смутку металевого.

Моє кохання срібнокриле

Мене над світом підіймає.

Дає мені натхнення й сили,

Заради нього все здолаю.

Моє кохання зоресяйне

Освітлює дорогу серця.

Як простір Всесвіту,безкрайнє,

Ясніше всіх світил небесних.

Моє кохання кольорове,

Як веселкОвих мрій намисто.

Як сонця золото ранкове,

Як неба стоголоса пісня.

Моє кохання – квітка щастя

Й цвісти вона не перестане.

Зросте, неначе сад прекрасний,

Який ніколи не зів’яне.

Цілий світ наповнюється світлом,

Новий день святкує небо і земля.

Ллються радості потоки у серця відкриті,

До них Ангел благодаттю стежки простеля.

Увесь Всесвіт неосяжний Він в руках тримає,

Йому коряться планети, простОри й часи.

Задля нас людську подобу Він нині приймає,

Щоб спасіння, мир і щастя душам принестИ.

Не царя обрав палати для пришестя свОго,

Не помешкання багате, а ясла убогі.

Душі спраглі Він Любов’ю сповна наповняє,

І скарби дає безцінні всім, хто їх шукає.

У найвищому смиренні на землю приходить,

А в той час зоря яскрава понад світом сходить.

Щоб віднині і довіку у серцях світити,

Вже не зможуть темні сили той вогонь згасити.

Що в житті Тебе чекає, маленьке дитятко?

Ти так мирно спочиваєш поруч із ягнятком…

Хоча вже тепер Ти знаєш весь свій шлях життєвий,

Та в покорі його в руки віддаєш Отцеві.

Научи і нас приймати все, що йде від Бога,

Щоб Йому лиш довіряти без страху й тривоги.

Нехай світло сердець вірних Тебе зігріває,

І в одне велике серце нас всіх об’єднає!

Золотою свічею Любові

Хай Господь серця ваші засвітить.

Хай предвічне живе Його Слово

Шлях до щастя вам зможе відкрити.

Простягніть один Одному руки,

Помоліться за тих, хто поруч.

Хай не буде між вами розлуки,

Ні непрИязні, ані роздору.

Хай в серцях ваших мир запанує,

В сім’ях – злагода і розуміння.

Хай Господь ваші просьби почує,

Віри й сил вам додасть у терпіннях.

Та у клопотах передсвяткових

Непотрібно про те забувати,

Що Господь – це життя основа,

І найперше для Нього це свято.

Чого ж більшого можна бажати

На життєвих тернистих дорогах?

Чого ж вищого можна чекати,

Ніж відвідин самого Бога?

Ясним світлом Різдвяних ялинок

Світло Істини радо стрічайте.

І Божественній милій Дитині

Своє серце в опіку віддайте.

Усі Ангели в небі радіють,

Йому славу во Вишніх співають.

Він добро нам несЕ і надію -

Усім тим, хто Любов Його щиро приймає.

Коли два серця б”ються в унісон,

Одні бажання дві душі єднають,

Хтось, може, скаже, що це вигадки чи сон.

А люди “сни” такі коханням називають. 

На небесах вінчаються серця,

На землю Божу благодать стягаючи.

Як в материнську ласку огортається дитя,

Так душі ніжаться, коханням наповняючись. 

Одним шляхОм вони підУть у майбуття.

ВЕстиме їх любові вірний Ангел.

ЛИш під Його опіку віддадуть життя,

Коли кохання скріплять вірності словами. 

А у країні піднебесній див і мрій

СИла кохання душі поєднає.

Любові заповідь основою є в ній,

Ангельський хор вінчальну пісню їм співає.