Ти бачиш ме'не оком злим, ти з кришталя, туманів, злив. Ті очі -крижані комети. Чудесним чином дві душі на єдну мить хіба зійшлись, ворожі... ріт прошепотів: -Фантоме, мій відбиток- ти. Розкинув марень пелену, у зимну даль мене запнув, а сивиной присипав коси. В твоїх очах, буває мить, вогонь проклятія бринить. Чи вихід твій змогу спинить? Любить тебе' чи зна'йду спосіб? Твоє високе зле чоло мої гадки` бере в полон, хіба що серце не зацьку'єш. Тікай-но, привіде, йди геть, візми з собой...

Читати далі...