А може так не треба, чи варто зупинитись на мить або заплющити очі та вниз не дивитись Не хочу стати я сірою тінню безмовною з холодними стінами думками ділитись До самої прірви, до згубного краю ступаю, ногами міряю страх Та я ще не певний, чи знову повірю словам, що тремтять на губах: Зупини час. Скільки лишилося нам? Прожени біль. Знову між нами стіна… Зачинені двері, застиг погляд на стелі, так дивно, як лунко годинником тікає пульс І не так вже й цікаво, що стане відтепер, і не...

Читати далі...