Dictum factum. Ілюзії всі до біса. Сон розрізаю безсонням на середині. Бачиш: не перли у жмені – зернятка рису. Бачиш: метелик складає крильцята сині. Вени просвічують – надто крихкі й холодні. В кутиках рота ховаю журбу і диво. Я відкладаю на завтра своє "сьогодні". Що мені ще… Моя мрія до болю сива. Дещиця сонця в очах. Закриваю очі. Так от навпомацки в стінах шукаю діри, Як мені вийти і впитися киснем? Зодчий Точно був катом. Ось так позбавляти віри… Dictum factum. Ілюзії всі до...

Читати далі...