Ні дня я без рими не можу прожити, Фицає невтомний крилатий мій кінь, Тож щоб спастися від сонця і спеки, Сідаю писати під яблуньку, в тінь. А рими-мов бджоли, рояться тихенько, І ось вже рядочки лягли на папір, Знову з'явилося "нове дитятко", Гумор, пейзаж, про коханнячко твір. Легесенький вітер вгорі повіває, І листячко шепче щось ніжно мені, В ці митті про все я тоді забуваю, Бо зовсім зникають всі думи сумні.&nbsp...

Читати далі...