Давным-давно Мертвое море было живым. Оно подлизывалось, как собака и шипело, как кошка и было такого изумительного цвета, что чайки превращались в колибри от одной легкой брызги. На его берегах стоял красивый и добрый город. Люди его были всегда счастливы и жили в радости. Всем хватало места и улыбок. В море плавали и играли дети, к ним подплывали дельфины, а вечерами заплывали золотые рыбки. Все, испившие соленой воды, обретали неимоверно красивые, до глубины души пронзавшие...

Читати далі...

Тетянка їхала на ескалаторі. Почався вересень - трохи сумний місяць. З дитинства вона не любила айстри. Хоча ці надзвичайно красиві квіти були схожі на зірки, вони нагадували про те, що скоро осінь, що знову доведеться чекати літа інші довгі зимові місяці. А ще айстри нагадували 1 вересня, школу, бантики на голові, приємне хвилювання від зустрічі з однокласниками. Осінь лишилася оазою меланхолії... Тетянка нарахувала 10 симпатичних жіночих сідниць, і усі вони, включаючи її ...

Читати далі...

Можна було б написати єдине твердження - "всі люди унікальні, і я теж унікальний бо є людиною", але це було б надто просто, сухо, і мабуть не зовсім доречно. Бо потрібно не довести свою унікальність, а описати власне її розуміння.Писати можна тільки правду, бо потім це пійде на читання і підпис друзям. То ж почну, бо часу обмаль!Мабуть варто почати з того, що я є одним з тих, хто народився при Радянському Союзі, і встиг його посмакувати в садочках, школах і піонерських таборах...

Читати далі...