Коли весна в середині цвілаІ захлиналися у співі солов'ї, Кохання білих два крилаНесли мене далеко від землі.Цвіла любов усеньке літо, Буяло щастя повнотою барв.Я склала, ніжністю зігріті, Біленькі два стрімких крила.Вітри з дощами осінь принесла, Шукає у душі туман притулку.А поруч тужать два крилаЗа почуттями, зниклими в провулку.[Приєднана картинка]

Тремтливий лист - мої вуста, І лебедями - твої руки.А геометрія проста:Для нас настала мить розлуки.За все приходиться платить:За пристрасть, зустріч, розставання...І швидко-швидко миготитьНа кінчиках повік страждання...[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Весна убралась гожа в колодки.Сріблястий серпик місяця тонкого Заплутався у брості осокиЙ легкий туман розсіяв над рікою.У гаї покотилася луна, Нестямно соловейко серце крає, Бринить, немов натягнута струна, Десь усередині твоє "кохаю".Літа зозулька мудро роздаєІз щедрістю прадавньовіковою.І я лечу туди, де тишу рвеТвій голос, переповнений жагою.

[Приєднана картинка]Не шукай у мені неземноїІ до рангу святих не возводь.Я все та ж, бо із плоті і крові, Як раніше, до мене приходь.Я все та ж. У щасливій знемозіОсвічу тобі в темряві шлях.Просто бачу я зорі у прозі, Чисту музику чую в віршах.Я все та ж, тільки сивіють коси...Ти приходь - і уже навіки!Бо безжальна зозуленька-осіньВсе рахує, рахує роки...І як продовження - див. вірш-відгук у блозі Ягуара 65http://blog.i.ua/user/479006/1212052/Всі ми зроблені з крові і плоті...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Світи, світи, місяцю, не вискочи, серце, Сяду я до човника - золоте весельце.Буде річка човника вусебіч хитати, А на тому березі мила зустрічати.Я ступлю на світлую зоряну доріжку:- Не змочи, коханая, у росиці ніжки.Не турбуйсь, лебедонько, пташко сіроока. - То візьми на рученьки мене, ясний сокіл!- Понесу до скирдоньки, де духмяне сіно, Доторкнусь вустами до рученьок білих.Розведу я, любая, сум-печаль руками, Спалах-блискавиця промайне між нами.Ніжністю покрию всю з...

Читати далі...

Із портрета я рвусь відчайдушно, За любов заплатила подушне.Мене рама впопорює, давить - Звабне щастя просторами манить.[ Читати далі ]

Потріскують дрівця в моїм каміні.Відсуну вбік і суєту, й турботи, Візьму альбои у руки старовинний."Привіт", - звернусь до чорно-білих фото.Ось мила бабця дивиться у вічіНа мене щиро-добрими очима...Дідусь... Молодшим став за мене вдвічі, На Другій світовій солдат загинув...Тут мама юна, моя люба ненька, І кісниками зв'язані дві кіски...Ось я, тонесенька і молоденька, Жену на поле неслухняну кізку...А ось манюсінькі мої дівчатка, Від них так пахне молочком, квітками...Сміються...

Читати далі...

Після прочитання вірша друга Звездочета, присвяченого мамі http://blog.i.ua/community/53/1252653/- Що найбільше цінуєш, хлопча?-До малого тихенько озвуся.Шепотять хлопченяти уста:- Найдорожча на світі матуся.До дорослого хлопця озвусь:- Де шукаєш і світла, й розради?- Як не важко в житті - розберусь, Та важлива матусі порада.- Чималенько хороших жінокНа віку довелося пізнати, -Ставить крапку статечний дідок, -Безкорисливо любить лиш мати![Приєднана картинка]

На скронях в тебе паморозь зимова.Застигли зморшки близ сумних очей.Й така ж інтимна, стишена розмова, До болю рідні порухи плечей...Колись в руках твоїх я тріпотіла, Повільно танула в обіймах воском.На вістрі почуттів вогнем горіла -І розсував залізні рамки простір.А зараз теплу душу відморозитьБоюсь, бо дихаєш уже зимою.На перехрестях чи у переходахДавно ми розминулися з тобою...На скронях в тебе паморозь зимова.В минулому лишилася розмова...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Моє учора залишилось в літі, Виграючи смичком на скрипці тужнійМелодії, теплом сердець зігріті, Даруючи добро й усмішки дружні.Моє сьогодні зазирає в зиму, Загорнену пуховим теплим пледом.І хочеться порвати нить незриму, І хочеться злетіти аж до неба, Тісний свій одяг зняти поспіль, У вир життєвих пристрастей пірнути...Та не дає життєвий досвід, Та вже душею важко роздягнутись...Моє учора залишилось в літі...Моє сьогодні зазирає в зиму... &nbsp...

Читати далі...