В глибині поліських лісів розкинулося велике непрохідне болото. Навіть взимку вода в ньому не замерзала. Люди казали, що на тому болоті є великий острів, на якому живе Марійка. Ця легенда прийшла в село з глибини віків. Незважаючи на ласкаве ім’я, Марійкою звали стару-престару бабусю з тих самих древніх легенд. Кому вдавалося побачити її в лісі, казали, що Баба Яга в порівнянні з нею справжня красуня. Але рідко кому випадала така нагода, після якої людина довго не...

Читати далі...

Микола в своєму сільському будинку проживав один. Його дружина Марійка після народження внуків переїхала в місто до дочки, щоб допомагати по догляду за малечею, та так там і залишилася. І тільки по вихідних днях приїжджала до Миколи. Таке положення справ влаштовувало не так самого Миколу, як його кума Петра. Полюбляв він зайти до свого кума з міцною горілочкою власного виробництва, щоб подалі від очей дружини хильнути одну другу чарчину. А заодно і з...

Читати далі...

Коли Марічка чекала на дитину, її стан здоров’я неочікувано погіршився. Спочатку всі думали, що це пов’язано з її вагітністю. Але лікарі поставили невтішний діагноз. Сказали, що їй залишилося жити один місяць, максимум два. Її чоловік Петро ходив темніший темної ночі. І одного разу, як здалося зовсім недоречним, сказав своїй матері, що його по роботі відправляють в тривале відрядження. – Ну як же так, синку. У тебе дружина присмерті, а ти про роботу думаєш. – Все...

Читати далі...

Не щастило Марічці в житті. З першим чоловіком у шлюбі вона прожила трохи більше року. Навіть народити дитину не встигла. Її чоловік провалився на річці під лід, і навіть його тіло не вдалося знайти. Вдруге Марічка вийшла заміж лише через три роки. І знову її спіткало горе. Не пройшло й три місяці, як її чоловік пішов на полювання, та так більше його ніхто і не бачив. І лягло на Марічку тяжке тавро чорної вдови. Навіть ті чоловіки, кому вона подобалася...

Читати далі...

Серед глухого лісу, де шумлять вікові дуби і могутні сосни підпирають небо, розкинулося невелике лісове село. Лише єдина нічим не покрита дорога з’єднувала його з іншими віддаленими селами. Віддаленість від цивілізованого світу наклала особливий відбиток на життя його мешканців. Вони жили в гармонії з оточуючим лісом, а він їм за це дарував не тільки все потрібне для життя, а й неймовірну свою силу. Кожна жінка того села добре зналася на травах і коріннях...

Читати далі...

Несправедливе відношення і гоніння по відношенню до сім’ї , в якій зростала Надя, призвели до того, що її терпець одного дня увірвався. І вона твердо вирішила помститися всім кривдникам. Але що може зробити юна дівчина? І Надя вирішила звернутися до місцевої відьми Палажки. Палажка жила тихим життям, зайвий раз ніде не відсвічувала, а лише займалася лікарськими травами, та лікувала при нагоді тих, хто до неї звертався. – А я на тебе давно чекаю, Надю. Ти не повіриш...

Читати далі...

Напроти невеликого села на середині великої ріки знаходився мальовничий острів. Зовні він не відрізнявся від подібних, але чутки про нього ходили недобрі. Люди казали, що час від часу на острові відбувається щось дивовижне. Тому навіть рибаки його оминали. Але молоде покоління вважало, що то лише марево жарких днів, коли розігріте на піску повітря колишеться, ніби шовкова тканина на вітру, створюючи неіснуючі видіння. В такі дні на острові можна було побачити...

Читати далі...

Мабуть ледь не в кожному селі є розумово відстала людина. І якщо в містах є спеціальні навчальні заклади для дітей з такими вадами, то в селах, зазвичай, їх проводять на «трійках» через весь учбовий процес. Ось і в Малинцях був такий хлопець. Грався він з дітьми за віком значно молодшими, бо однолітки гнали його від себе. У нього було ім’я Григорій, але більшість називали хлопця Гриша Дурнуватий. А він і не ображався, бо мав спокійний характер і добру вдачу...

Читати далі...

Улюбленим місцем відпочинку для Олі був затишний куточок парку, де над лавою висів ліхтар на старому стовпі. Там вона могла годинами сидіти з книгою в руках, занурившись думками в життя героїв оповідки. І лише коли ліхтар починав нагадувати своїм м’яким світлом, що вже вечір, вона закривала книгу і йшла додому. Одного разу на лаву присів молодий хлопець і довго дивився зачарованими очима на дівчину. Оля відчула цей погляд і привітно посміхнулася хлопцю. В той день ...

Читати далі...

В старовинній книзі, надрукованій в позаминулому столітті, яка потрапила до рук Сашка випадково, згадувалося про загадкові кургани. Вони були невеликі за розміром, але, як вказував автор книги, їх кількість в одному місці була унікальною. Якому народу вони належали, достеменно невідомо. Але те, що їм сотні, якщо не тисячі років, було реальним фактом. Можливо то були поховання скіфів чи сарматів, бо вістря стріл тих народів Сашко неодноразово знаходив в тому краї. Так...

Читати далі...