Поминуло чотири календарних роки після кривавої бойні на Майдані. Хто там стріляв у беззбройних людей, у дітей, як 19-літній стедент-філософ Роман Гурик? Хто запустив над Україною жалібний плач пісні "Пливе кача...", котрий не змовкає над нами й по нині? Чиїх це підлих рук злочинна справа - формування Небесної Сотні?

Як журналіст і письменник я не можу ні собі, ні іншим сказати нині, а хто ж вони, ці нещадні убивці. Назвати їх диявольські імена і прізвища. Щоб знала, проклинала вся Україна. Хто конкретно команди віддавав, хто цілився у людей, у дітей, хто тиснув на спусковий гачок. Усе, як бачимо, зашито в оболонку секретності буцімто безконечного слідства. Таке враження, що ті, хто мовбито встановлює істину з усіх сил затирають сліди кривавої банди. Будь-яка інша версію сюди просто не підходить...