Хотів би не помилятись
Свідомо і несвідомо,
Від істини не віддалялись,
Біди не робити нікому.

Не падати тілом, душею,
Ні духом, ні як людина,
Дорогою йти своєю
І щоб не давили провини.

Хотів би не помилятись
У виборі шляху свОго,
Не просто йти, а добратись
До правди, любові - Бога.

Хотів би не помилятись
В попутниках, взагалі у людях,
На дріб’язки не розпилятись,
Подалі триматись від бруду,

Від рідних не віддалятись,
А поруч із ними бути,
Душею за них триматись
Стук серця їхнього чути,

Помарок і опечаток
Ніколи й ніде не робити,
Щоб зміст мав кінець і початок
І те, що між ними прожито.

Хотів би не помилятись
У пошуках та в надбаннях,
Без доброго не залишатись,
Не марні, щоб були старання,

Не брати плодів небезпечних,
За них не лишитись без раю,
Уникнути справ недоречних…
Але, як так жити, не знаю…

Хотів би не помилятись
Та цього, на жаль, немає…
Хтось любить із хиб сміятись -
Сміх з аду та раю лунає…

Плюсы и минусы нашей жизни -это реальность или видимость реальности? Если человек что-то знает, или понимает, дает это ему плюс в жизни? Или это натуральный "минус"? Почему говорят -будешь много знать скоро состаришься? Разве знание -это результат старости? Знание -это результат движения, стремления вперед и вглубь, может быть вширь, может быть одновременно во всех направлениях, но достичь в этом случае мастерства труднее. И не всегда старость равна мудрости и опыту, или понимания жизни. Как не всегда плюсы приводят к мастерству или достижению цели...иногда минусы стоят дороже и дают больше опыта, чем все плюсы вместе взятые. Если вера в человеческую порядочность и честность привели к тому, что человека обокрали (читай обчистили, облапошили, оболгали и унизили), то возможно, что жизненный минус сделает этого человека более мудрым (умеренным, спокойным и непредубежденным). А может сделать - вечнобрюзжащим, подозрительным и ядовитым, и мудрости тогда здесь не найдешь.