Продовжимо... Я не буду розставляти фільми на місця, оскільки всі вони однаково гарні, милі і якісні... Тож, поїхали.

 БУДИНОЧОК БІЛЯ МОРЯ. Зроблено в Південній Кореї... Я впевнена, немає жінки яка б не бачила стрічки з Сандрою Баллок і Кеану Рівзом "Будинок біля озера", так ось - забудьте про цю вульгарну і грубу пародію-рімейк, вона жахлива!!! Так, іноді голлівудські "переспіванки" досить таки не погані, але не в цьому випадкові... Корейська (оригінальна) стрічка - шедевр, і не лише в візуальному плані (а деякі епізоди схожі на уривки з мультфільмів Міадзакі), але й емоційному... Чудесні, гарні, чутливі актори... Я дивилася фільм з суптитрами і не змогла не оцінити надзвичайно приємний голос Лі Чжон Чже і знову здивуватися особливості азіацьких чоловіків мати такий глибокий і грубий голос у поєднанні з доволі жіночними рисами обличчя. Окремо можна відзначити досить непогану джазову музику в фільмі, хоч трохи бентежать епізоди схожі ратше на якісь рекламні вставки на гастрономічну тему, але на них можна не зважати. Загалом стрічка дуже емоційна, красива і атмосферна... Не варто оминати її увагою...

ЦЮ ПАРУ СТВОРИВ БОГ. Зроблено в Індії... Що я можу сказати, ті хто виріс на індійських стрічках розуміють їхній неперевершений шарм... Можливо, хтось вже оцінив красу і романтичність фільму, а хтось ніяк не дійде до її перегляду... Дійдіть!!! Фільм чудесний, дивилася його вже разів з шість, і кожного дякую Богу за те, що маю вуха для того аби слухати саундтреки до нього...  Свого часу фільм отримав шалену популярністьв Індії через певну нетиповість сюжету, тут немає негідників які хочуть скривдити бідну дівчину, і немає лицаря який би її врятував... Історія дуже драматична, про дівчину Тані яка в день свого весілля поховала не лише коханого нареченого, але й батька (для індійської культури така жінка автоматично опиняється на узбіччі життя), та перед смертю батько вмовив її вийти за свого колишнього студента, а нині офісного пацюка Суріндера... Тож, увечері Тані спалює батька, а вранці обходить шлюбне багаття з незнайомцем, навіть неуявляючи, що він закохався в неї з першого погляду і готовий заради неї на все, навіть на розлучення... Барвиста, і одночасно з тим сумна і по-істині романтична історія кохання зроблена досить сучасно, в ній дещо іронізують над сучасними жанрами в індійському кіно (їхня надмірна бойовиковість  , або перебільшений драматизм з фразами накшталт "ми будемо разом в іншому житті...") і романтизують безтурботність фільмів минулого... А музичні "відділення" з колосальними і оригінальними декораціями пробирають до кісток... Та найголовніше - музичні теми головних героїв, чуттєві, болісні і одночасно з тим такі ліричні... Так, варто відзначити, що Шарукх Кхан не найкрасивіший з чоловіків (принаймні в Харкові я бачила індійців набагато красивіших ), але актор він просто неймовірний, як його герой змінює настрій на екрані, іноді схожий на офісний планктон, іноді на чоловіка-скелю за яким можна сховатися від бідь-якої негоди, а іноді він стає просто божевільним від горя через нерозділене кохання... Тож, дивіться, слухайте, насолоджуйтеся...

В ДЗЕРКАЛА ДВА ОБЛИЧЧЯ. Зроблено - Барбарою Стрейзанд... Мало хто знає, що ця стрічка є рімейком франко-італійського фільму "Примарне щастя", і хоч досі в мене "руки" не дійшли подивитися оригінал, та підозрюю що "В дзеркала два обличчя" фінал набагато оптимістичніший... Тож, зроблено Барбарою, і зіграно теж - Барбарою... Жінка вона не надто гарна, але відноситься до цієї особливості як до родзинки і навіть трохи іронізує над цим... Історія про двох викладачів з різних університетів: Роуз - активна, розумна викладач літератури яка збирає на лекціях повнющі аудиторії, і Грегорі - красивий, але нудний викладач схиблений на матиматиці (з розряду тих, хто викладає лекції сам для себе, тоді як студенти мирно сплять)... Люди вони не молоді, і їм обридла самотність, тож вирішили вони вкласти шлюб на чисто плотанічних стосунках... Тільки от, Роуз - літератор, вона емоційна, поетична і хоче сексу... Тоді як Грегорі вважає, що секс псує стосунки... Тож, щоб якось звабити свого чоловіка Роуз вмикає в собі жінку, але безуспішно... Якось підкреслити вище сказане тяжко - це просто классне кіно...

  Ну, а замкне п'ятірку фільм "ДЖЕРЕЛО" (росіяни переклали назву як "Фонтан", та в ідейному контексті фільм був названий "Джерело" )... Ну, тут я маю попередити, стрічка ця не для всякого глядача, більшість моїх знайомих бояться її мов чуми, одні кажуть, що вона надто тяжка для сприйняття, а інші, що "ще не доросли" до такого кіно... Режисер - Даррен Аранофскі, думаю, ті хто дивився стрічку "Реквієм за мрією" (яка, доречі, підірвала мій мозок) зрозуміють, що фільм не звичайний... Взагалі, цей фільм в Голлівуді вважають провальним, та шанувальники емоційного кіно (я дивилася стрічку разів сім, і стільки ж разів в мене наставав катарсис в перемішку з істерією) зрозуміли його безцінність... Спершу, в ньому мали зніматися Бред Піт і Кейт Бланшетт, і я страшенно рада, що вони не взяли в цьому участь, бо не бачу в ролі відлюдькуватого доктора Крео когось іншого окрім як Х'ю Джекмена... Це фільм-притча з трьома прошарками. 1-й книга про конкістадора який шукає дерево безсмертя для іспанської королеви в джунглях Південної Америки. Її пише Ізі Крео.

2-й Доктор Крео хворий ідеєю знайти ліки від раку і через це майже не бачиться з хворою дружиною Ізі. 

3-й, Істинні переживання Доктора Крео, які він приховує за маскою спокою і раціональності, намагающись не показувати свого жаху перед можливістю втратити дружину... 

Весь фільм - це філософія про життя і смерть, про час, про минуле викарбоване на нас невидимими чорнилами, про втрачені можливості... Для людей, які хоча б раз втрачали любу людину, або знаходилися на межі цього, цей фільм буде зрозумілим від А до Я, якщо ж ви просто хочете поплакати, боюсь в вас не вийде, доки ви не пропитаєтеся атмосферою болю і вагання які панують в ньому... Але спробуйте, можливо Аранофски зробив цей фільм і для Вас...