хочу сюди!
 

Наталия

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Замітки з міткою «потерпевший»

Сором крізь сказ. Плюсанутий.



Сором крізь сказ. Плюсанутий.

 

Володимир Омелян

Не хотів писати нічого поганого ні вчора, ні сьогодні, але від просторікувань Зеленського в Польщі у рамках зустрічі президентів України, Польщі, Естонії, Литви і Латвії вчергове вкурвило.

Ну, ок, чувак історії не знає і жодної дати не пам’ятає: щось там трапилося в XVIII сторіччі, потім радянські часи, потім незалежність, Майдан, війна. Але можна ж елементарно підготувати якісний виступ Президента і йому його напам’ять завчити, щоб 5 хвилин сорому перетворилися на 5 хвилин гордості?

Чи він думає, що його запросили, бо він «красІвий»?

Хоча, що можна очікувати від пародії совка на Президента?

Як перед світовими лідерами за нього невдобно. Як у тому анекдоті про Дона Педро…

Зате Зеленський дізнався, що маску треба надягати.
Це не Буковель…

Гліб Бабіч

Подивився виступ Зеленського на зустрічі лідерами Європи.
Мені знову чомусь соромно. Сором крізь сказ.

Коли людина “пливе” не маючи чіткої мети і концепції, вона завжди повторюється по кілька разів. Ось це “виборювати незалежність” він повторив по колу разів сім. Зворушливо, що сам фігурант все своє свідоме життя “виборював” це все саме на території росії, прогинаючись і фіглярствуючи. І ріс в цьому від КВНу до 95 кварталу. Принижуючи і висміюючи свою країну. А з часом дійшов до помітної ролі на фабриці отрути російського “кіно”. Паралельно вштовхуючи це в Україну і займаючи цим сміттям значну частину медіа-простору. Такий ось “виборювач”.

Так само кілька разів з варіаціями він повторив думку про те, що закони для України завжди писалися кимось, і вона була частиною когось. Так. Ось це і правда його концепція. І зараз він з нею приїхав до Європи. Не розуміючи, що ми не збираємося «міняти “смотрящєго”» і торгуємося. Ми повинні увійти до спільноти. Як рівноправні. Як ті, хто завоював це право дорогою ціною. А тепер ми просто повинні привести себе у відповідність з нормами цивілізованого світу. А не виляти хвостом, смішно наморщивши лоб.

Тому що навіть правильні речі, сказані у цій промові, стираються вщент загальним контекстом і формою.

“Найвпливовіший політик всесвіту” думає, що він «веде гру». У великій торгівлі. З одного боку, трохи жорсткі, але абсолютно безпечні пани і пані з Європи. З іншого боку, злий і ї*анутий «північний папік», в країні якого він солодко косив бабло все життя і нишком продовжує робити це зараз.

Слідкуйте за руками. Танці з “зустріччю з путіним” почалися з пропозиції зустрітися в “сірій зоні” Донбасу. Тобто там, “де йде війна”. Ну типу “на нейтралці”. Для Вови і Вови «на нейтралці».

Він за своєю недолугістю навіть не вміє приховати, що для нього це не асоціюється як територія України, яка перебуває під окупаційним і військовим контролем держави-агресора. І зустрічатися на своїй території для переговорів з ворогом можна тільки для підписання капітуляції.

Тому всі ці “пошуки нейтральних варіантів зустрічі”, боюся, ведуться до одного. Запропонувати свою ціну на торгах. По-тихому. А потім протягнути її будь-яким шляхом. Хоч через референдум втомлених від війни. Волею народу, типу.

Всі обставини, що ведуть до цієї зустрічі, всі минулі рухи в бік Росії, всі дії, що реально відбуваються з «замирюванням» власної армії, тихою здачею свідків і фігурантів російських злочинів, розморожуванням поставок електроенергії та іншого, та всі реверанси загалом говорять про повну розбіжність з жалюгідно-войовничими і селфі-проукраїнськими заявами.

Очі Путіна вже близько. Я не уявляю нашого “найвеличнішого” на цій зустрічі тет-а-тет. З огляду на те, що навіть на зустрічі з супертолерантними, чемними і терплячими лідерами Європи він поводиться як налякане щеня,
Путін його просто розчавить. І наш “лідер” проковтне все, що йому дадуть. До чого він, власне, і готувався ще до початку свого президентства. Розповідаючи про вставання на коліна і заглядання в очі. Заради України, звичайно.
І що найстрашніше, ця зустріч, судячи з усього, буде.

А там – бісова невідомість. І ти потім знову по хащах з автоматом бігай.

Чудні часи. Вісім років війни для повернення по колу.

Ірина Геращенко

Коли почуття такту геть відсутнє в Колі Тищенка, який строїть митницю, а дорослі дядьки то терплять, – це викликає огиду. І до Колі, і до тих, хто забув про гідність. Але коли почуття такту геть відсутнє в людини, яку обрали президентом, – це викликає сором.

Країни Балтії, Польща добре пам’ятають СРСР, який вкрав десятиріччя розвитку і можливостей, зачинив залізною завісою ці країни від Європи, забрав десятки тисяч життів. ГУЛАГ був забитий українцями, литовцями, поляками, естонцями, латвійцями. СРСР відмовляв цим республікам в праві на їх історичний прапор, проводив насильницьку русифікацію та й Конституції їх бачив як глави радянської, де буде записано про «младших сестьор».

Так, ми пам’ятаємо, що в СРСР був КВН, і це визначає примітивно-позитивне ставлення Зеленського до країни-монстра. Ментально він мало чим відрізняється від ОПЗЖників, які днями вилізли на трибуну ВР з портретами Жукова.

Правонаступниця СРСР РФ кілька років тому вбила польського президента і всю верхівку країни. І в цьому високому товаристві, в час, коли польсько-російські взаємини переживають найглибшу кризу, згадувати СРСР – це провал. Такий сором за Україну на міжнародних зустрічах накривав в часи Януковича.

Ані слова подяки за останню резолюцію Європарламенту, після якої Москва заборонила в’їзд на свою територію керівництву ЄП. Локомотивами цієї резолюції були саме наші найвідданіші друзі-депутати країн Балтії та Польщі. Жодного сильного і чіткого меседжа, гідного лідера воюючої країни, головнокомандуючого найкращої Армії.

Запрошення на «Кримську платформу» – це добре, наші друзі приїдуть, щоб вчергове підтримати Україну. Головне, щоб платформа не перетворилася на чергове шоу, як все, до чого доторкається ця влада, а була наповнена змістом і сенсами.

Мендель звільнилася, а пустопорожня мендельщина визначає сенси міжнародних промов Зеленського.

Валерій Прозапас

Ну їтіть же твою, “в СРСР були свої плюси і мінуси” у нього.

Плюси – “тот пламбір”, мінуси – закатований Стус.
Плюси – “нас Амєріка боялась”, мінуси – цинкові гроби з Афгану.
Плюси – “піонєрская зорька”, мінуси – черги за маслом.
Плюси – Валєрій Лєонтьєв, мінуси – 73% людей з навіки скаліченим менталітетом.

Я розумію, що переважна більшість добрих українців на чолі з цим президентом готові через померлих від голоду переступати, аби “жизнь была цвєтущая”, але це ж треба таке ляпнути серед лідерів країн, які справедливо вважають СРСР ворогом своїх націй.

Це по Фрейду обмовка, вони нам УРСР в турборежимі якраз і будують.

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Криворізькі плюси совка.

Я дуже гарно пам’ятаю Кривий Ріг часів совка. Мінімум двічі на рік я проїздив через нього на автобусі дорогою з Запоріжжя до бабусиного села біля Умані. Щоразу я чекав, коли ми в’їдемо в Кривий Ріг. Бо, уявіть собі, якою казкою для 6-річного хлопчика виглядало місто повністю червоного кольору? Червоні будинки, червоні дороги, навіть червоні дерева… Червоні річки я бачив і в промисловому Запоріжжі, але щоби ціле місто…

Це згодом я виріс і зрозумів, чому Кривий Ріг улітку був червоний – його засипало рудничним пилом. Цією гидотою дихало все місто. Це не враховуючи всієї таблиці Менделєєва, яку викидали в небо криворізькі заводи, від Криворіжсталі починаючи.

Коли я підріс, я дізнався, що таке криворізькі “бєга” – угрупування молоді у 80-ті, які між собою влаштовували бої район на район із застосуванням ножів, арматури та вибухових пакетів. По чому купив – по тому продаю, у Запоріжжі щось подібне було, але в значно менших масштабах. Байки про криворізькі “бєговиє війни” тоді вражали уяву.

І уявіть собі! Десь серед цього всього дива сидів професорський син Вова Зеленський і бачив плюси совка…

Олексій Петров

Хм… В СССР были свои плюсы и минусы? Чтобы услышать более бестолковую фразу чем эта от Владимира Зеленского, это ещё нужно постараться. Володя родился в 1978 году, и когда колосс на глиняных ногах, сиречь СССР, накрылся медным тазом, юному Вовочке было 13 лет. Охрененный возраст, чтобы сложить своё, объективное мнение о жизни в Советском Союзе.

В таком возрасте нас мало что интересует из глобального. Важно, чтобы в школе задали меньше уроков. Чтобы велосипед был. Клюшка обязательно и коньки. Чтобы мама, когда уходила на работу, оставляла рубль, а ты потом, бегая с брызгалкой под палящим летним солнцем, превратил этот рубль в десять морожен по десять копеек каждое. Да, очень важно было, чтобы на лето отправили к бабушке на каникулы. А там море и рыбалка на ставке колхозном. Но леску ГДРовскую фиг достанешь. Ну ведь прекрасная жизнь? Сплошные плюсы. Я бы даже сказал, плюсищи.

Мы жили своим беззаботным детством, когда во дворе один недозрелый банан делили на десятерых. Укусить по разу. А потом плевались, так как на вкус он был сродни мылу. Нас вообще не интересовало, как родители зарабатывали деньги. Да и не было тогда понятия такого – заработок. А была получка. План, план, план. В конце месяца родители приходили домой очень поздно. Задерживались на заводе. Гнали план. А я сидел у окна и сверлил взглядом угол девятиэтажки, из-за которой должна была выйти мама. А утром снова на завод. И снова гнать план. Правда, их зарплаты мало от этого зависели. Чтобы купить стенку-гарнитур, нужно было стоять в очереди. И не в привычной нам очереди. Это ожидание растягивалось на месяцы. Чтобы было не скучно, добавляли переклички очередников. Не было понятия купить. Было понятие достать. Не продают, а выбросили. За обоями ездили в Москву.

А чтобы купить комплект резины на автомобиль (если, конечно, вам повезло очень, и есть автомобиль), нужно было иметь блат. Ещё один плюс тех времён. Блат. Это было очень важно. Своего рода волшебная палочка. Копчённая колбаса, шампанское на Новый год, рижские шпроты, румынская обувь, костюм или обручальные кольца… Всё по блату. Ну это, чтобы быстро и первее всех. Нет блата? Кури бамбук. Более менее приличную одежду можно было купить только на «толкучке». Перечислять эти плюсы можно долго. Конечно, да… Квартиры давали бесплатно. Вот только когда начинаешь копать финансовую составляющую этого «бесплатно», многое становится понятным. Как, собственно, и с бесплатной и «самой лудшей в мире мидицыной»…

А потом, когда я стал немного старше, и пришёл срок идти служить в несокрушимую и легендарную, судьба забросила меня в Германию. Там-то моя челюсть и отвалилась, когда я собственными глазами увидел, как живут НЕ В СОВЕТСКОМ СОЮЗЕ.

На тему репрессивной машины, о миллионах советских граждан пущенных в жернова советского режима можно говорить долго. Все эти совковые воздыхатели не по СССР скучают. А по своей молодости. Спроси сейчас у них, готовы ли вы снова оказаться в стране с пустыми магазинными полками и каторжным трудом, во имя «бесплатных» квартир, ответ будет очевиден…

Сергей Фурса:
В советском союзе были плюсы и минусы.
Минусы - вас могли расстрелять или отправить в Гулаг

Плюсы - отправляли не всех и можно радоваться, что ты выжил. А если еще и написать правильную анонимку, то можно увеличить жил площадь на целых 7 метров за счет комнаты соседа, за которым придут в 3 утра

Минусы - нечего было жрать
Плюсы - радость от того, что достал колбасу по блату.

Минусы - вы никуда не могли поехать
Плюсы - экономия на заграничных поездках

Минусы - вы жили бедно и средняя зарплата была ниже, чем сейчас в Украине
Плюсы - ваши соседи тоже жили бедно и не было успешного одноклассника, который теперь бесит своими фото

Минусы - могли отправить в Афганистан умирать
Плюсы - гордость за великую страну, которая может всем показать кузькину мать

Минусы - машина как роскошь
Плюсы - нет пробок

Минусы - железный занавес, никакого тебе Голливуда или международных трансляций
Плюсы - интересный чемпионат по Футболу, ведь ты не видишь, как играют в Англии

Минусы - туалетная бумага появилась позже, чем в США появились цветные телевизоры
Плюсы - да нафига та туалетная бумага, жрать все равно нечего

В Украине же так печально. Как и в США и ЕС. Пошел в магазин и купил колбасу. И никакой радости. Колбаса и колбаса. А где же азарт? Приключения? Чувство, что ты победитель, если идешь домой с колбасой?

Пошел и купил картошку. А где же радость от того, что с ранней весны выезжаешь на природу и занимаешься физическим трудом? И свою картошку вырастил сам. И гордишься прямо своей картошкой. Никакой химии. Чистый продукт.

Разве могут понять эти простые радости современные дети? А эти скучные европейцы, у которых уже 70 лет все тупо хорошо. Слабаки. Разве это жизнь.

Морячок:
Я если честно не знаю какое надо иметь мировоззрение
, чтобы перечислять "плюсы" сэсэсэр, особенно через 30 лет после распада. Особенно находясь на посту президента Украины.

Эльвира Чифиренко:
Наймолодший президент України і головний діджиталізатор виявився найбільшим "совком" за всю її пострадянську історію, міксом ватної пенсіонерки, гопніка і тамади з дешевого весілля. Одним реченням він вбив останню надію на те, що можна малороса перетворити на патріота.

Олег Леусенко:
А знаєте, Зеленський в Польщі повторяв слова вбивці путіна і демона гундяєва про плюси срср.
Воно ж весь час повторює кремлівські наративи і не соромиться цього.

Дмитрий:
Потерпевший умудрил ярым антисоветчикам рассказать про плюсы ссср. Представляете, что Оно расскажет на встрече с путеном?
О пользе голодомора и гулага, о экономической выгоде коллективизации и раскулачивании, о освободившейся жилплощади после экспроприации, о продовольственных карточках?

Вороневич Ігор

Якщо скласти плюси і мінуси докупи, станеться коротке замикання. З усього видно, що там коротнуло давно і капітально.   

 














О реабилитации

     Типовая индивидуальная программа реабилитации для потерпевших и инвалидов разработана Министерством здравоохранения однобоко. Самое главное, что ИПР не учитывает письменного мнения потерпевшего или инвалида о качестве лечения, оказания услуг, предоставления необходимых медицинских технологий и т.п., в каких социальных условиях проживает инвалид и т.д. Данная программа реабилитации ИПР для инвалидов является, как приговор. Предложение вместо ИПР принять для инвалидов-бессрочников программу адаптации игнорируется мед. руководством. В то же время  скрывается. что в действительности программа адаптации разработана для лиц   без определённого места жительства и находящихся в местах лишения свободы. В программу ИПР не вписываются вообще Условия проживания инвалида, претензии по ним обязательны для выполнения местной исполнительной властью. Только тогда ИПР будет считаться полностью выполненной. В действительности этого нет. Вот и получается, что ИПР - есть (ультиматум) приговор для инвалида, потерпевшего, которую разрабатывает МСЭК.

    С уважением Сергей Шубников