хочу сюди!
 

Людмила

56 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 44-57 років

Замітки з міткою «вірші для дітей»

В пам'ять про тата

Завтра йому  було б  85-ть. За  професією фельдшер, за  духом  філософ і  романтик, трохи  поет. 
Я знаю, що тато радів би за  всіх  тих  кому  стало  духу  тримати  наш Майдан. В  першу чергу він  радів  би  за наших  дітей які  виросли і мають  наснагу  змінити  державу в  якій  живемо, стояти  за  свою  гідність .
Для  найменших у  батька  завжди  були  прості  і добрі  вірші. Ось  тільки деякі для  дітей, про дітей, до сезону

ЗАЖУРИВСЯ КІТ                             КОТИК МУРЧИК                             

Зажурився сірий кіт,                                         Котик Мурчик:няв-няв-няв…                       

Що немає він чобіт,                                          Всіх мишей порозганяв.

Бо в саду сніжок паде                                     Тихо стало у дворі -

Бідний котик пропаде!                                     Сидять миші у норі.


ТАТОВА ПЯТІРКА                                 ГНАТИК

 -Як там в школі, все впорядку?-                  Гнатик вчитись захотів:

Батько сина запитав.                                   “Хоцу в сколу”, - туркотів.

-Так. Одержав знов я, татку,                         Мати каже:”Відведу!”

Пять за твір, що ти писав.                           Гнатик в сльози:”Не пі-ду-у”.

ГАЛЯ СНІГУ НЕ БОЇТЬСЯ                 БІЛЕ ПОМЕЛО

 За вікном сніжок іскриться,                             Ой те біле помело 

Галі в хаті не сидиться –                                   Гори снігу намело 

Так і хочеться хоч трішки                                  Ні проїхать ,ні пройти,

На дворі погратись в сніжки.                     Ні стежину віднайти.

-Не виходь же доню з хати,-                     Де не глянь-лежить сніжок,

Каже їй ласкаво мати.                              Білий-білий, мов пушок.

-Бо простудишся дитино,                         Діти раді цій порі,

Будуть ручки й носик сині.                       Ліплять “баби” у дворі,

-Не боюся сніговиці-маю                          Та й санчата не дармують,

Теплі рукавиці                                          По сніжку біжать, мандрують

Ще й киптарик-кожущок,

Не страшний мені сніжок

ПЕРШИЙ СНІГ                                  ЗАГУБИЛА МИШКА ХВОСТИК

Встав Івасик рано-вранці,                         Бігла мишка через мостик,

У віконце загляда-                                   Загубила мишка хвостик,

На подвірї, ніби в казці,                            І не знає як їй бути

Повно снігу! Не біда.                                 В кого хвостик роздобути?

І зрадів ураз хлопчина,                              А без нього хоч у воду:

Бо в казковому дворі                               Загубила всяку вроду.

“Бабу” зліпить здоровенну

Для потіхи дітворі


Ну і трохи повчальної сатири для  дорослих 

ВОВЧА ДОБРОТА                              СВИНЯЧА ВДАЧА   

Повірила вовкам овечка,                            “Я чистоту люблю над все”,

У їхню доброту і честь,                               Взялась свиня свині хвалити-

І залишились від небоги                             “В грязі не хочу більше жити    

Лиш ратиці і шерсть.                                   бо чистота мені всього найвище”.

Мораль:                                                      Сказавши  так  полізла в багновище.

Як не хочеш лиха запізнати                         Мораль:

Навчись друзів вибирати                            Чи варто дивуватися з свиней,

                                                                   Коли не мало знаємо людей,

                                                                   Що гнуть слова як дуги

                                                                   Кажуть одне, а роблять друге


                                                                                                                  Микола  Фаб'як




Кито-Кіт

Кито-Кіт – тварина дивна!
Граціозний і спортивний
Спритний мишолов й пловець –
Таємниць морських знавець.
   
В Маргарити на колінах
Він згортається клубочком,
Мур-муркоче, мружить очка…
Раптом – стриб! – і вже глибини

Кито-Кіт дола відважно,
Пирха, бризка, гра на хвилі!..
А потому, взувши білі
Чобітки, іде поважно

На лови – в садок, на луку.
Тихо лапки – ані звуку –
По камінню, по травиці…
Стережіться, миші й птиці!

Серенади сутінкові
Він співа для Кито-Киці.
 І до моря – на ранкові
Вдвох купання у водиці!



04.11.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11111050378