Чи зумієш ти кохати?

Чи зумієш ти кохати,

Щоб за все, про все забути,

Щоб усі зірвати пути,

Щоб усі зламати грати?

Чи зумієш ти літати,

Щоб зі мною в парі бути?

Чи здолаєш ти в кохання

Всі скарби душі вложити,

Щоби знов перетворити

Їх огнем свого страждання?

Чи здолаєш без вагання

Так же вмерти, як і жити?

Коли так, летімо разом

В неосяжні високості,

Вище, дужче... аж до млості!

Душі, збурені екстазом,

Як раби, не гнуться плазом, -

На землі вони лиш гості!

В світовий процес творіння

Влиймо всі духовні сили.

Будьмо, як громові стріли:

Дві душі - одно горіння!

Щоб згадали покоління,

Як жили ми, як любили.

                           М.К. Вороний, 1912 р.