Бродить Європою привид Імперії...

VERSUS IMPERIUM

Святослав ВИШИНСЬКИЙ
[email protected]
Грудень 2004


Каждая нация, доросшая до великой мировой
роли, стремится построить свою Империю.
(М.Меньшиков)


Бродить Європою привид Імперії...

Після посилення Римської республіки та встановлення її домінату над Італією, перемоги у трьох Пунічних війнах і, відповідно, розширення сфери впливу на все Західне Середземномор'я, до того струнка та монолітна державна структура стикається з новими перспективами (читай: спокусами), а саме: нечуване територіальне розширення, здобуття контролю над найважливішими ресурсами завойованих країн та прибутковими торгівельними шляхами, і, врешті, слава світового гегемона. Відмітимо ударну силу римської військової машини - піхоту, що, до пори складаючись із вільних селян, є непереможним інструментом захисту та експансії Римської республіки. Кому ж вигідне перетворення Риму на величезну імперську структуру? Вищому рабовласницькому класу. Вичерпавши земельні ресурси
Італії та зіткнувшись з потужною внутрішньою опозицією в лиці вільного римського селянства, рабовласницький прошарок звертає свій апетит назовні. Система проста: селяни воюють, за що потім отримують свою земельну кістку у новостворених колоніях, а рабовласники розділяють і владарюють іменем Риму. Держава росте. Слава Риму гримить по всьому світові, а сестерції з кожним роком у сумах патриціїв дзвенять все голосніше. "Omnia Romae cum pretio". Та врешті коло замикається: безкоштовна рабська праця у провінціях закономірно витісняє мілких
та середніх селян з внутриіталійського ринку - що значить: Італію з
внутриімперського. Селянський стан виснажується, продає землі невпинно багатіючим магнатам, латифундії ростуть, а рабів - рабів стає все більше, перетворюючи серце імперії на мультирасову клоаку. Масова міграція до столиці, де безземельні селяни поповнють армію народжуючогося римського пролетаріату, розбещуваного подоями з провінцій ("Panem et circenses!"). Руйнація станової структури армії, відповідно - реальна втрата нацією участі та впливу на політичне життя, атрофація "за ненадобностью" республіканських інститутів влади,
торування шляху до диктатури. Сулла та Катіліна проминають привидами майбутньої революції... Та вже скоро гниття пошириться далі, і республіку сколихне авантюра Цезаря. Вона ще судомно захищається, стара res publica, ще намагається кусатися, та кілок Брута вже не зупинить чергову гієну.

Август став кульмінацією Римської ери. Парадокс? Що ж, іще й з насмішкою. З першого погляду, як внутрішня, так і зовнішня політика "божественного" принцепса укріпила та підняла могутність імперії до небачених досі меж, - але це лише значить: вдарилась головою об стелю. У кожного Сталіна тінь свого Леніна, якою ненависною вона б йому самому не була. Август представляв нову систему, що вже
при ньому досягла своєї межі і вичерпала свій неглибокий ресурс, і ніякі реформи і найгеніальнішого правителя не зможуть надовго відтягнути, а тим паче відвернути крах, будичи реалізованими у межах недосконалої схеми. Рим з хижака перетворився на паразита. А далі з прискоренням "по наклонной плоскости" вниз: потужні расові переміщення посередництвом работоргівлі, плавний перехід армії на найманство з середовища варварських елементів (в т.ч. "штрайкбрехерські"
преторіанські когорти), руйнація здорового язичницького світогляду та інституту сім'ї (цнота Вести, мов насмішка), абсорбація римським суспільством культур завойованих народів, в т.ч. релігії (мітраїзм, кібело- та ісідофілія), що в кінцевому шляху проторує шлях християнській єресі (яка, закономірно, стала новою ідеологічною зброєю тієї ж таки буржуазії у поглибленні існуючого соціально-економічного ладу). Над Римом швидко заходило сонце, і ніякі Траяни вже не змогли шляхом екстенсивного розширення кордонів зупинити "сутінки Риму". Розніжена капітолійська вовчиця, відгодована нащадками Ромула, захлинулась у власному жирі - і була розтерзана спритнішими хижаками - нами, варварами.

Імперія - це коли паща та шлунок непропорційні апетитові. Чи може довго продовжуватись така тризна? Будь-яка імперія невдовзі зазнає краху, завалюючи обломками свого ж творця, адже імперія - це завжди тюрма народів, а головне - це той казан, у якому врешті-решт сам творець втрачає свою національну та расову ідентичність. Який результат ми маємо від Великої Арійської Міграції у 3-2 тис. до н.е.? Білу Індію? Білий Іран? Білий Єгипет? Націонал-соціалісти подають образ білого колонізатора як найвищий ідеал, - але ж це ідеал мазохіста! Не може існувати ніякої соціальної градації за расовими ознаками - може існувати тільки
одна раса і соціальна градація в межах неї самої. Тільки в цьому запорука виживання та розвитку. Раса - це єдине тіло, і ми не можемо замінювати цілі його частини чужорідними. Примат станової солідарності над національною - це основа комунізму, і веде до розшарування структурних елементів, отже, втрати видової ідентичності та підміни її родовою. Здоровому народу непотрібні раби! Коли ми змушуємо працювати на себе - це значить: за себе. Це перший - і останній - крок у прірву. Людина є воля до творення.

Життєвий простір - це лише етнічні землі народу, що значить: Тотальний
натиск! Жодного чужинця в тилу! "Мы порываем, наконец, с колониальной и торговой
политикой довоенного времени и переходим к территориальной политике будущего".

Актуальна післямова

Сценарій розвитку імперії є універсальним. Однакова доля виродження та кінцевого розчинення нації-творця у масах завойованих народів є наслідком творення будь-якої імперії. Однакову загибель знайшли Перська та Македонська, Священна Римська та Візантійська, Британська і Французька імперії - і ще знайде (в чому немає сумнівів), реанімована Російська (а по суті - все той же глиняний колос). "Експансія"? - Я чую лише стогін пораненого звіра. "Третій Рим"? - В цих словах тільки гірка насмішка. Над собою. Це лише питання часу, скільки залишилось існувати "русской нации". Поглинаючи саме м'ясо, хижак вже не відрізняє запаху крові від смороду власного гниття. Століттями лити кров за
якісь чечні чи дагестани - щоб потім бути вдавленим зсередини і виблювати разом із нутрощами? Імперія - безславна смерть честолюбців. Тіло на розтерзання собакам, а кості - на вітер історії. Вавилонська вежа.